Фінансове питання забезпеченої старості є одним з найгостріших у суспільстві
Реформа пенсійної системи України назріла вже давно. Зараз діє солідарна система, але вона скоро стане неефективною через старіння нації. За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, якщо нинішня тенденція збережеться, кількість працездатного населення буде зменшуватися, а пенсіонерів – збільшуватися – вже через 15 років держава не зможе платити пенсії в нинішньому обсязі. «Кожен з нас повинен подбати про свою пенсію з молодого віку. Ми будемо створювати накопичувальну пенсійну систему», – підкреслив прем’єр. Проте наразі до конкретних кроків справа не доходить, адже спочатку потрібно розв’язати низку стратегічних завдань, вважають експерти.
Психологічне завдання
Привернення суспільної уваги до цієї теми є гарним приводом перейти до дій. Вона є викликом для кожного з нас, адже ми повинні завчасно дбати про власну старість. А завдання держави у цьому випадку – створити усі необхідні передумови для цього. Зробити все, щоб люди мали змогу накопичувати, а не жити від зарплати до зарплати, як це переважно відбувається зараз.
Українці сплачують пенсійні внески для того, щоб у майбутньому бути застрахованими – отримувати від держави виплати, коли вже не зможуть працювати, у цьому полягає суть пенсійного страхування. Якщо ж держава каже, що за 15 років із виплатами можуть бути проблеми, для багатьох зникають стимули отримувати офіційну зарплатню. Іншими словами, країна ніби надає людям, котрі отримують зарплати в конвертах, можливість виправдати себе. Натомість громадяни, які справно платять внески, почуватимуться обдуреними.
Є формула, яка може допомогти – вона включає в себе: підвищення реальних доходів громадян, аби вони перевищували витрати на «середньостатистичні» повсякденні потреби, максимальне виведення доходів «із тіні», зацікавлення усіх українців до праці вдома, а не за кордоном. Плюс надійні інструменти накопичення з максимальним захистом «пенсійних інвестицій». Натомість ситуація, яка склалася наразі, лише посилює рівень недовіри людей.
Демографічне завдання
Демографічна ситуація в Україні щороку погіршується. І вже незабаром одній людині, яка працює, доведеться «утримувати» 2 пенсіонерів, нагадав Денис Шмигаль. Один із виходів, за його словами, – започаткування програм накопичення коштів для виплат. Бо у майбутньому держава зможе виплачувати громадянам лише невеликі соціальні пенсії. Ресурс же для більшої частини виплат українці мають упродовж трудової діяльності накопичити самостійно. Але стосується це не теперішніх пенсіонерів та людей передпенсійного віку, а передовсім тих, хто лише починає трудову діяльність. Адже час для накопичення у них є.
Так одне із завдань нинішніх «навколопенсійних» дискусій – знайти адекватну відповідь на цей виклик. Причому, найпростіший з погляду влади варіант, як-от підвищення пенсійного віку або збільшення податків, для суспільства неприйнятний. Бо це може мати зворотний ефект: спровокувати нову хвилю трудової міграції за кордон, аби за рахунок тамтешніх високих зарплат люди могли самостійно збирати гроші на старість – без посередництва державних і недержавних накопичувальних фондів.
При цьому Україна не може діяти таким же чином, а саме масово залучати трудових мігрантів з інших держав. З нашим нинішнім рівнем розвитку економіки країна є «нецікавою» для іноземних мігрантів й багатьма використовується лише як трамплін для міграції у Європу.
Законодавче завдання
Існує цілком слушна критика влади стосовно затримання введення нових підходів щодо забезпечення пенсійних виплат. Бо і старт обов’язкової накопичувальної системи у 2021 році, як це анонсував прем’єр, під питанням, оскільки належної правової бази для цього немає. У парламенті зареєстровано кілька законопроєктів про накопичувальне пенсійне страхування, але жоден із них не пройшов навіть першого читання. При цьому, щоб така система запрацювала, потрібен буде доволі тривалий підготовчий період.
До речі, внаслідок реформи 2004 року де-юре ми маємо багаторівневу пенсійну систему. Інша справа, що де-факто без ухвалення рішень «про розвиток», а головне – практичних кроків – більшість передбачених можливостей залишається тільки теорією.
До того ж на відміну від обов’язкової, система добровільного накопичення, хоч і працює, та скористалися її можливостями од сили кілька десятків тисяч наших співвітчизників, що для сорокамільйонної країни, як «крапля в морі». А все – через згадану вже проблему недовіри до держави, банківської системи, недержавних пенсійних фондів тощо.
Паралельно із законодавчими і практичними кроками з відновлення такої довіри, вже нині, за словами економістів, треба розділити пенсію на однаковий для всіх за розміром соціальний компонент та різну солідарну частину, яка залежатиме від внесків, зроблених кожною людиною упродовж життя. Тоді в майбутньому соціальна пенсія може лишитися як форма соціальної підтримки за віком, а солідарну поступово можна буде замінити на накопичувальну.
Економічне завдання
Один із варіантів поліпшення ситуації у «пенсійному царстві» – відраховувати з нинішніх податків (22% ЄСВ і 18% ПДФО) по 2% на накопичувальні рахунки майбутніх пенсіонерів. Але це тільки збільшить дефіцит Пенсійного фонду, бо частина його надходжень «потече» до інших накопичувачів. А майбутній ефект при цьому не гарантовано. До згаданих проблем захисту заощаджень додамо ще й відсутність в країні повноцінного фондового ринку.
Так, економісти роблять висновок, що накопичувальну систему можна і варто запроваджувати лише за умов:
- Зниження податків на зарплату, заміщуючи їх відрахуваннями на накопичення.
- Забезпечення спроможності регуляторів та правосуддя убезпечувати накопичення від шахрайства і зловживань.
- Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату та достатньо швидкого економічного зростання.
Тільки цифри
У 2021 році пенсії зростатимуть трохи швидше інфляції. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (мінімальна пенсія) зросте цього року на 9,3% – з 1769 до 1934 грн. Мінімальна пенсія, яку отримуватимуть українці з грудня 2021 року, зросте на 80 грн і становитиме 1 934 грн. При цьому інфляція запланована на рівні 7,3%.
Незважаючи на дефіцит Пенсійного фонду (у 2021 році запланований на рівні 195 млрд грн), анонсовано поетапне зростання пенсій протягом усього 2021 року.
Індексацію пенсій на 11% проведуть з 1 березня, а в квітні запланований автоматичний перерахунок пенсій для працюючих пенсіонерів з урахуванням розміру зарплати і стажу.
З липня держава доплачуватиме по 400 грн пенсіонерам віком від 75 до 80 років. Крім того, такі громадяни отримуватимуть не менше 2 500 грн, навіть якщо стаж становить 20 років для жінок і 25 років для чоловіків.
Громадяни віком понад 80 років отримуватимуть додатково до 500 грн, а мінімальна пенсія для них становитиме 2 600 грн.
Довідка
Існують 3 види пенсійної системи: солідарна (громадяни, які працюють, утримують пенсіонерів за рахунок пенсійних внесків), накопичувальна (існують пенсійні фонди, накопичені кошти є власністю пенсіонера) і змішана (з двох перших).
У більшості країн діє змішана система, в якій домінує або солідарна, або накопичувальна. Виключно солідарна система працює на Кубі: пенсії платять громадянам відповідного віку, у яких є 25 років робочого стажу. Виключно накопичувальна система – в Пакистані: громадяни, які працюють, сплачують внески на свій пенсійний рахунок.
Солідарна система домінує у Швеції, Польщі, Фінляндії, Ірані, Туреччині, Росії, Єгипті і Китаї. Наприклад, у Швеції 16% зарплати працівника відраховують до пенсійних зобов’язань, 2,5% – йдуть на приватний пенсійний рахунок. У Польщі є обов’язкові пенсійні внески (19,5% фонду оплати праці відраховують в пенсійний фонд), а також існують приватні пенсійні фонди. У Єгипті, Туреччині та Ірані пенсію починають платити з настанням пенсійного віку, але при наявності необхідного трудового стажу. У Китаї державні пенсії платять тільки колишнім державним службовцям, інші роблять внески із зарплати в пенсійний фонд.
Накопичувальна пенсійна система домінує у Великій Британії, Італії, Австрії, Німеччині, Франції, США, Нідерландах, Грузії, Чилі, Аргентині, Перу, Колумбії, Індії та Казахстані. У Британії базова пенсія виплачується по досягненню пенсійного віку, але від державної пенсії можна відмовитися і не платити внески. У більшості працівники відраховують внески в пенсійні страхові фонди.
У Німеччині, Нідерландах, Франції, Австрії та Італії є обов’язкове пенсійне страхування. Крім того, існують корпоративні пенсії – підприємства платять своїм колишнім працівникам.
У США 15,3% доходів працівника йдуть на обов’язкові пенсійні внески, є добровільні приватні і державні пенсійні фонди. У Чилі державні пенсії платять громадянам, якщо приватні пенсійні фонди тих збанкрутували. Працівники в країні роблять обов’язкові відрахування із зарплати в приватні пенсійні фонди на особистий рахунок. Аналогічна схема в Аргентині, Перу і Колумбії.
Читайте також: Які фінансові новації очікують на запоріжців у 2021 році
