Напередодні Дня Збройних сил України кореспондент «ЗС» відвідав Запорізький обласний військовий комісаріат, щоб поспілкуватися з тимчасово виконуючим обов‘язки військового комісара, полковником Олександром Мойко. Ми дізналися від військового, що представляли собою військкомати за часів Януковича, чому так важко проходили перші хвилі мобілізації в Запорізькій області і яка міць Збройних сил України тепер.
– Олександр Олександрович, наскільки змінилася робота військкомісаріату за воєнного стану?
– Внаслідок оптимізації структури військових комісаріатів за часів Януковича, вони були доведені до такого ступеню, що там працювали лише по три людини. Здебільшого, військовий комісар (офіцер) і два службовця – як правило, це були жінки. І ось в такому стані ми починали в 2014 році мобілізацію українських громадян. Тож перше, що зробили в комісаріатах, – перейшли на військові штати, і кількість службовців значно збільшилась. Приміром, в районних комісаріатах зараз працює від 19 до 40 чоловік. Зрозуміло, що туди прийшли люди без професійного війського досвіду – із запасу. Зокрема ті, хто свого часу на військових кафедрах вишів отримали звання, але не служили у військових частинах. До того ж найкращий військовий ресурс направляли в бойові частини ЗСУ, а військові комісаріати комплетувалися саме такою категорією населення. Звичайно, вони потребували допідготовки. Тож основне наше завдання було створити із цих людей, що раптово і масово прийшли до нас, службовців, які спроможні виконувати основні завдання.
– Ви їх якось відбирали?
– Звичайно, ми надавали перевагу тим людям, що були не проти служити у нас. Але не завжди так виходило. В 2014 році у нас були проблеми з комплектуванням, і в деякі районні комісаріати набирали штати понад місяць. Хоча в країні вже і був введений військовий стан. Особливо це стосувалося сільської місцевості. Зокрема, у Веселому.
– А чи не позникали вони у зв‘язку з оптимізацією?
– Тоді на 25 районів області у нас було 17 райвоєнкоматів. Деякі комісаріати обслуговували два, а то і три райони одразу. А в 2016 році ми додатково розгорнули ще 7 військових комісаріатів. І зараз, за винятком Розівського району, який надто маленький, і Білозірського, вони є в кожному районі. Оскільки 2015-2016 роки у нас проходили під знаком мобілізації, в першу чергу ми комплектували ті підрозділи, що нею займались. А от 2014 рік був дещо невизначений – люди не розуміли, скільки це буде тривати. Та ми і самі не знали, скільки буде тривати АТО, і навіть говорили громадянам, що призиваємо на збори лише на місяць. У нас виникало багато проблем. Приміром, люди, які жили в селі і громада їх знала, отримували посади офіцерів у військкомісаріаті і були змушені здійснювати призов своїх земляків. Внаслідок цього з‘являлися конфлікти, навіть, на побутовому рівні. Були пікетування військових комісаріатів. Зокрема, в Кам‘янко-Дніпровському районі, в Токмаку, Гуляйполі, Оріхові та інших.
– Це було проросійсько налоштоване населення чи нерозуміння ситуації?
– Не завжди проявлялись проросійські гасла. Здебільшого це відбувалось на побутовому рівні. Приміром, коли йшла відправка команди і на збірний пункт призивники приходили разом з матусями та своїми сім’ями. Жінки, звичайно, висловлювали претензії, мовляв, куди ви забираєте наших чоловіків і коли вони повернуться.
– І це, коли ворог стояв на порозі?
– Так. Це вже був квітень-травень 2014 року. Вже було захоплено Слов’янськ і розпочалась АТО. Не скажу, що в Запорізькій області були проросійські настрої, хоча під загальне невдоволення людей інколи діяли і диверсійні групи, які «підливали масло у вогонь». У Кам‘янко-Дніпровську саме так все і відбувалось. Туди на машинах приїзджали зайди, зливались з натовпом місцевих і скандували проросійські гасла. Нам доводилось з цим боротись і не завжди особовий склад був до цього готовий. Мойко Александр Александрович
– Як зараз справи з призовом? Чи багато уклоністів від строкової служби?
– Здебільшого ми займаємось тими, хто йде служити в армію за контрактом. А щодо строкової служби, то уклоністів, традиційно, вистачає і це ніяк не пов‘язано з АТО, оскільки молодиків туди не посилають. Молоді призивники виконують завдання лише в тилових частинах. Це проводиться з метою накопичення ресурсів. Вони отримають військовий фах, стануть у запас і за потреби, якщо буде наступна мобілізація, можуть бути вокористані, як мобілізаційний ресурс. Зараз термін їх служби всього півтора роки, або 9 місяців для тих, хто має вищу освіту.
– Агітаційну роботу в школах проводите?
– Так. Допризивна підготовка визначена Законом України «Про обов‘язкову військову службу». Її проводять військові комісаріати разом з органами освіти. Відбуваються відповідні заняття в школах, військово-патріотичне виховання і навіть потім одноденне заняття зі стрільби з випускниками шкіл.
– Наскільки зміцнили наші Збройні сили і як ми виглядаємо на фоні інших країн?
– Вони дійсно зміцнились. Зараз багато військових частин дислокується на території східних областей. Наша теж не є винятком. Та і контрактників оперативне командування «Схід» дає ЗСУ набагато більше, ніж інші регіони України. Люди розуміють, що це наша земля, і якщо ми її не будемо захищати, то хто окрім нас?
Саме ж збільшення Збройних сил визначено Законом України – до 250 тисяч чоловік і цю чисельність ми не маємо права перевищувати. Але вона не є визначним фактором стримання супротивника і тут потрібно говорити про якісні зміни, що відбуваються. Пам‘ятаєте, наскільки в 2014 році ЗСУ були не готові до бойових дій? Навіть цілими підрозділами здавали зброю і техніку. А зараз всі Збройні сили готові воювати і виконувати накази. Є багато критеріїв оцінки Збройних сил. За чисельністю наша армія шоста в Європі. Крім цього, основним критерієм є стан і якість бойової техніки і навченість особового складу. За навченістю наші ЗСУ мають вже 4-річний безперервний досвід. Але слід розуміти, що техніка, яка стоїть на озброєнні українців, уже морально застаріла, оскільки була розроблена ще за часів Радянського Союзу. Вона дещо модернізувалась, але не дотягує до основних стандартів армій НАТО. Тому є потреба в розробці нових, виключно українських зразків і в переоснащенні ними Збройних сил України.
– Що ж, наближається День збройних сил України, як до нього готуєтеся?
– Підготовка ведеться в системі заходів, яку планує обласна влада. 6 грудня відбудуться урочисті збори, на яких буде відзначено кращих військовослужбовців Збройних сил тих частин, які у нас в гарнізоні, і закінчиться все це урочистим концертом.