Друга Світова війна могла б піти за зовсім іншим сценарієм
Ці історичні нариси вийшли з-під пера автора видання «Запорозька Січ», журналіста Олександра Абліцова. Цього талановитого автора вже немає на світі, але залишились його твори про події, що відбувались під час Другої Світової на нашій землі, про видатних запоріжців. Пропонуємо до уваги читачів ці дописи.
Операція «Стрибок»
У Запоріжжі Гітлер ледь не потрапив… у полон. Друга Світова війна могла піти за іншим сценарієм?
Після поразки гітлерівців на Волзі радянські війська розгорнули успішний наступ у Донбасі і на харківському напрямі. Здавалося, наступ, що почався у Волги, скоро докотиться до Дніпра. У всякому разі, про це свідчила сама назва операції, до розробки якої приступили штаби наших фронтів на півдні, – «Стрибок»: малося на увазі звільнення Донбасу, захоплення основних переправ через Дніпро у Запоріжжя і Дніпропетровська.
Командування Південно-Західного і Воронезького фронтів вже звикло до перемог від самого Сталінграда. В їхніх штабах, оптимістично підраховуючи співвідношення сил, якось упустили, що війська порідшали, вимоталися, тили далеко відстали, а завдання перед фронтами – грандіозні. Ба більше, у штабах не одразу зрозуміли сенс посилення опору ворога. А коли до двадцятих чисел лютого 1943 року помітили, то розсудили: б’ються ар’єргарди, що прикривають відхід. Значить, тільки вперед, сміливість міста бере!
Реванш за Сталінград
Тим часом скажений Гітлер вирішив взяти реванш за Сталінград. Сюди перекинули танкові дивізії СС «Адольф Гітлер», «Рейх», «Мертва Голова», з групи армій «Центр» – моторизовану дивізію «Велика Німеччина». Тобто, зібралася вся нацистська «гвардія», не кажучи вже про багато нових частин і з’єднань. 12 лютого 1943 року групу армій «Дон», що залишилася під командуванням Манштейна, з цілком зрозумілих причин перейменували, назвавши групою армій «Південь». Її штаб знаходився в Запоріжжі.
Документально підтверджено, що 17 лютого сюди завітав Гітлер з усією свитою. Жив він у приміщенні колишніх радянських авіаційних казарм. (Вони колись розташовувались на місці сьогоднішнього Космічного мікрорайону міста).
У Запоріжжі фюрер радився з командувачами про перегрупування сил і організацію Східного валу. До 18 лютого група армій «Південь» налічувала вже 30 дивізій. Цим силам належало ліквідувати прорив частин Червоної Армії на заході і знову захопити Харків. Але вже зранку 19-го злочинна банда чітко почула на відстані від Запоріжжя гучні удари: били гармати радянських танків, що котилися до міста.
Деякі німецькі генерали запропонували продовжити нараду, а то вийде «погане враження», якщо фюрер поспішно покине Запоріжжя під гуркіт радянських гармат. Гітлер надувся і оголосив: він відлітає у справах радитися з Гудеріаном, викликаним з відставки і призначеним генеральним інспектором німецьких бронетанкових військ. На аеродромі, де постріли танкових гармат було ще більше чутно, фюрер квапливо розпрощався з Манштейном і був такий.
Розповідь очевидця
Про те, що Гітлер бував у Запоріжжі, я вперше почув на початку 70-х від мого колеги Євгена Коваля. Євген Тимофійович – корінний запоріжець – розповідав, що навіть бачив Гітлера крізь щільні ряди оточення жандармерії, коли кортеж фюрера головною вулицею міста (тоді – вулицею Гітлера) прямував до будівлі колишньої жіночої гімназії (сьогодні – один з корпусів ЗНУ на перетині вулиць Гоголя і Дніпровської (кол. Леппіка – прим. ред). «Ми, було, з хлопцями полізли туди… – згадував Євген Тимофійович. – Ледве ноги винесли…».
Ми слухали нашого колегу і недовірливо посміхалися. Але незабаром його слова про візити Гітлера до Запоріжжя підтвердили розсекречені архіви спецслужб. Як свідчать протоколи допитів колишнього генерал-лейтенанта Вермахту Райнера Штагеля, в лютому 1943-го радянські танкісти зупинилися всього в 5 (!) кілометрах від аеродрому, на якому в цей момент знаходився Гітлер.
«Їм перегородив шлях бронепотяг із зенітними установками. Одночасно з аеродрому були підняті літаки прикриття. Радянські танки вдалося затримати, і пізно ввечері Гітлер на своєму літаку з ескортом винищувачів вилетів до Вінниці. Гітлер був охоплений панікою. Достатньо сказати, що за всю подальшу кампанію він жодного разу не виїжджав за межі Німеччини, якщо не брати до уваги прильоту на пару годин в Запоріжжя місяць потому…».
Радянські танки в гітлерівському тилу
Але яким чином радянські танки в лютому 1943 (!) року з’явилися на околицях Запоріжжя?
Як вже відомо, на початку лютого, з метою утримання своїх позицій, Манштейн почав перегрупування своїх військ. Командувач Південно-західним фронтом Ватутін помилково прийняв ці пересування німців за спробу стрімко відійти за Дніпро. Він наказав розробити операцію, яка і отримала назву «Стрибок».
Удару по сховищу Гітлера завдав 25-й танковий корпус генерала Павлова. У січні 1943 року корпус в складі Південно-Західного фронту ще вів бої за Донбас. А 11 лютого комкор генерал Павлов отримав завдання: зробити 500-кілометровий марш в район Павлограда (Дніпропетровська область) і, діючи в напрямку Синельникове-Славгород-Запоріжжя, перерізати вузол залізних і шосейних доріг в районі Роздорів, щоб відрізати шляхи відходу донбаського угруповання противника і зірвати йому переправу через Дніпро.
Захопивши станцію «Вільнянськ», генерал Павлов підійшов до північно-східної околиці Запоріжжя в районі аеродрому «Мокра», чим і перелякав Гітлера. Так далеко в тил ворога за весь період осінньо-зимової кампанії 1942-1943 років не заходила жодна частина Червоної Армії.
Однак захопити аеродром, на якому, як потім з’ясувалося, знаходилася ставка Гітлера, Павлов не міг. Штурмувати місто без допомоги загальновійськових частин було божевіллям. Командування корпусу зрозуміло, що завдання перед ними поставлене нереальне.
На флангах і в тилу радянських військ склалася несприятлива обстановка. Танкісти змушені були почати відхід назустріч 6-й армії генерала Харитонова. Її Ватутін кинув їм на допомогу, і вона отримала наказ наступати в напрямку Запоріжжя. При цьому фронт її наступу було розширено до 400 км. Цим скористався Манштейн, який контрударом відкинув 6-у армію. Надалі у своїй книзі «Втрачені перемоги», він вказував на цю помилку радянського командування.
Запеклі бої
На танковий корпус Павлова при значній підтримці авіації, раптово навалилися близько 800 танків. А радянські командувачі, недооцінивши сили ворога, зволікали з відходом – прикро було відступати у 25-ту річницю Червоної Армії. Тільки 25 лютого вирішили відтягнути назад частини…
«Звичайно, особливої ??трагедії не було, наш відхід не носив на собі слідів розгубленості і сум’яття. Ані порядок, ані керівництво військами не було порушено, хоча важко розлучалися з такими дорогими нашому серцю містами і районами», – напише згодом Василевський.
Про яке збереження керівництва військами каже маршал? В оточення під Запоріжжям корпус Павлова потрапив вже 22 лютого. Німці мали 7-разову перевагу в танках. У жорстоких боях генерала Павлова поранили. Особливо сильного удару противник завдав біля населеного пункту Терни. Генерал Павлов був поранений вдруге. Командування корпусом прийняв полковник Стебловцев. А Павлова та інших поранених перенесли в село Повеково, де Петро Павлович разом зі своїми бойовими товаришами і потрапив в полон до німців. Хіба це не трагедія?!
Спочатку генерала Павлова відвезли до Новгород-Волинського, потім він був поміщений в нюрнберзьку в’язницю. Павлова і вмовляли, і катували, але він відмовився від співпраці. Петру Павловичу, якщо можна так сказати, ще пощастило: 26 травня 1945 його в числі 33 радянських генералів, що перебували в німецькому полоні, співробітники СМЕРШу привезли на Луб’янку, на спецперевірку і, не знайшовши нічого ганебного в біографії, відновили в кадрах Червоної Армії.
Гітлер побував у Запоріжжі двічі?
Якщо довіряти відповідям на допитах полоненого Райнера Штагеля, то Гітлер побував у Запоріжжі двічі. Хоча існують інші версії. Мовляв, фюрер прилітав до Запоріжжя і в середині вересня 1943 року. Цього разу в штабі групи армій «Південь» йшлося про стримання радянських військ на Східному валу, який проходив біля правого берега Дніпра і по річці Молочній.
Запоріжжю відводилася роль плацдарму гітлерівців на лівому березі. Фюрер наказав захищати цей плацдарм, як поріг свого будинку. Манштейн нібито запевнив Гітлера, що швидше Дніпро потече у зворотному напрямку, ніж радянські війська його форсують. Що сталося потім, всім відомо…
Читайте також: У Запоріжжі представники двох поколінь запалили Вогонь пам’яті
