Після звернення до міського голови жінці допомогли оформити пенсію та тимчасову прописку

Часто ми не помічаємо старих знедолених людей від яких відвернулись навіть діти, і вони стають безхатченками або роками лежать в лікарнях. До таких ніхто не приходить, а від суїциду їх інколи рятують чужі, добрі люди.

Ця історія трапилась в кінці року в 4-й міській лікарні, що на Павло-Кічасі, і нагадує Новорічну казку зі щасливим кінцем.

Все почалось з того, що мешканка Запоріжжя Тетяна Комарова 20 листопада злягла з пневмонією у відділення терапії 4-ої міської лікарні. Її вразило те, що поруч з нею лежала жінка, яка невідлучно перебуває в лікарнях міста ось уже 4 роки поспіль. Наталя Резниченко спершу 3 роки знаходилась в 9-ій лікарні, а потім її перевели в 4-ту.

Коли запитала, чому так, жінка відповіла, що їй ніде жити, оскільки родичі виписали її з квартири чоловіка. Сама вона місцева, має 2-х дорослих дітей, які відмовилися від неї. А у їхньої матері, між іншим, після травми проблеми з тазостегновим суглобом, і вона має групу інвалідності. Одна нога коротша за іншу, і самостійно ходити жінка не може – пересувається на ходунках.

– Коли я потрапила до лікарні, в перший вечір для нас там оголосили вечерю, на яку принесли… чай без цукру і хліб. Це і була постійна вечеря Наталії. За весь той час, що я перебувала в лікарні (до кінця місяця – авт.), їй ніхто не подзвонив і не прийшов до неї, – говорить Тетяна Комарова.

Звичайно, вона почала цікавитися, як же так? Жінці призначили групу інвалідності, але пенсію не сплачують, через те що немає прописки. Без неї неможливо замовити навіть ортопедичне взуття. А їй потрібне спеціальне взуття, оскільки одна нога коротша за іншу на 10 см.

А ще вразило те, що людина всі ці 4 роки прожила без копійки грошей. Ніхто до неї не приходив, нічого ні від кого не отримувала і жила лише за рахунок того, що хтось щось дасть.

– Я, наприклад, дала їй 100 грн, хоча сама потрапила в лікарню, була абсолютно без грошей, і мені допомогла моя церква. Адже являюсь прихожанкою, і вони мені перерахували кошти. Ви ж знаєте, що таке зараз лежати в лікарні, і скільки коштують крапельниці. А вона просто лежала і все. Іноді лікар до неї заходив. Повторюся, якщо до мене приходив син, подруги, то до неї абсолютно ніхто. Після таких відвідувань бачила, як Наталя по 2 години плакала. Розуміла, як людині самотньо і боляче. Вона була вже за півкроку від того, щоб щось з собою зробити. У жінки вже не було ніяких сил – людина перебувала на останній стадії, – запевняє Тетяна.

Тоді вона і зателефонувала до управління соцзахисту населення, а там відповіли, що без прописки нічого не можуть вдіяти – з 2016 року вийшов відповідний закон. Після цього Тетяна Комарова написала на офіційну сторінку міському голові Володимиру Буряку у Фейсбуці. У неї вже були подібні ситуації, коли просила за інших людей. Наприклад, по 5-ій міськлікарні, де чоловік лежав без рук і ніг. Звернулася – вони допомогли. Це вже було її 3-є звернення до мерії, і їй знову не відмовили.

– Тільки я написала вранці на сторінку міського голови, а мені вже о 14:00 зателефонував директор територіального центру управління соцзахисту населення і про все розпитав. У тому числі і яке я маю відношення до цієї жінки, – каже запоріжанка.

Вийшовши з лікарні, вона постійно тримає зв’язок з Наталією Резниченко, а та тепер просто не може передати їй свої відчуття. Говорить, з ранку до вечора до неї йдуть співробітники управління – хтось мірку знімає з ноги для виготовлення ортопедичного взуття, хтось оформив матеріальну допомогу, а хтось взявся за оформлення банківської карти. Їй також зробили тимчасову прописку. Тепер постійно до неї щодня йдуть люди і щось для неї роблять.

– Просто відбувається якесь диво, в яке мені важко повірити. Боюся, прокинусь, а це всього лише сон, – ділиться пані Наталя.

– Я так за неї рада і вдячна тим людям, що відгукнулися, а не просто відписалися на папірці. Вони зробили реальні справи – людина тепер буде отримувати пенсію понад 1600 грн, їй оформили щомісячну допомогу понад 1200 грн, яку вона буде отримувати протягом півроку, а потім знову може написати заяву, і їй її продовжать. Їй виготовлять взуття. Правда, поки що вона має право на отримання лише однієї пари, але це вже хоч щось. Адже вона просто сидить в палаті і не виходить. А для подальшого проживання їй запропонували на вибір кілька спеціальних інтернатів, один з яких знаходиться в Бердянську, – розповіла Тетяна Комарова.

Також вона висловила свої емоційні враження та подяку, знову написавши Володимиру Буряку:

«Чи відбуваються дива під Новий рік? З упевненістю кажу, відбуваються! Шановний Володимире Вікторовичу та вся Ваша професійна команда, від чистого серця дякую за виконану роботу щодо Резниченко Н.Г. Їй оформили прописку, зняли мірку на ортопедичне взуття. Оформляють довгоочікувану пенсію! Надали матеріальну допомогу! Вона каже мені, що постійно приходять до неї в лікарню і надають усіляку допомогу. Вона боїться прокинутися, і все це виявиться сном. Мені дуже б хотілося поділитися цією радістю, щоб люди знали, що дива можливі в житті кожного. І ще, я ходжу до церкви, і ми молимося за Наталію і за всіх вас. Через ваші серця і вчинки Господь чинить благо. Ще раз дякую всім. З прийдешнім Новим роком!».

Читайте також: Історії запоріжців, які працюють у Новий рік