У Комунарському районі міста, завдяки реалізації проектів Громадського бюджету, на подвір’ї 107-ї гімназії з’явився сучасний спортивний майданчик. Діти раді, а з ними і їхні батьки
Нагадаємо, що в Запоріжжі вже кілька років поспіль кожен бажаючий може подати свій проект із благоустрою міста, і в разі перемоги він буде профінансований з Громадського бюджету. Не лякайтесь, це не як у спорті, де нагороджують лише призерів, тому инулого року їх було аж 33. І от тепер ми бачимо, як ці проекти один за одним реалізуються.
Так, на спорудження сучасного спортивного майданчика на території 107-ї гімназії з міського бюджету було виділено 282 тисячі гривень. Це дозволить залучати до активних занять спортом не лише школярів, а й мешканців навколишніх будинків.
Голова Координаційної ради з питань Громадського бюджету міста Запоріжжя Катерина Акула, яка, до речі, у 1996 році і сама була випускницею цієї школи, подякувала міській владі та громаді Запоріжжя за чудовий подарунок дітям та дорослим. Вона зазначила, що Громадський бюджет – це той інструмент, посередництвом якого люди можуть показати, що б їм хотілося бачити в своєму місті. Чи то на шкільній території, де діти проводять дуже багато часу, чи будь на якій іншій. Тож вона порадила школярам і надалі подавати свої ідеї директору, який з педагогічним колективом оформить це належним чином і подасть на конкурс з тим, щоб у них став ще більш яскравим шкільний двір.
– Є прихильники такого підходу до справи, а є ті, що говорять: «Це бюджетні організації, і такі проекти мають фінансуватися виключно з бюджету розвитку міста». А для мене сьогоднішня подія – це яскраве свідчення тому, що захотіли люди вибороти щось додаткове, небюджетне, і досягли своєї мети. Адже я дуже сумніваюсь, що всі школи у нас колись будуть з такими майданчиками і сучасними полями для ігрових видів спорту. Це ті речі, на які завжди не вистачає коштів. То чому ж не задіяти тут Громадський бюджет? От і в школі вирішили, а чому б і ні? І знайшлась та людина, яка подала проект і виграла. Для гімназії це – гарний подарунок. І я раджу всім учбовим закладам подавати проекти, щоб і у вас теж усе було чудово, – зазначила Катерина Акула.
Директор гімназії №107 Галина Ємельянова:
– Ми знали про грантові програми, які існують у нашому місті, за що дуже вдячні міській владі і особисто Володимиру Буряку та Катерині Акулі. Вони дійсно дають можливість школам та громаді міста приймати участь у цих проектах. У нас дружній учительський, батьківський та учнівський колектив, тож ми зібралися разом, поговорили і прийшли до висновку, що нам не вистачає саме такого майданчика с тренажерами. Адже зараз бути здоровим модно, і спорт займає все більше місця в житті кожної людини. Якщо раніше у нас було дві години фізкультури на тиждень, то тепер, уже другий рік поспіль, три. Це говорить про те, що дітям спорт дійсно потрібен. Цей майданчик уже користується попитом, і не лише у школярів, а й у місцевих жителів. Вони приходять сюди цілими родинами з дітьми, і ми цьому тільки раді, – підсумувала вона.
Наталія Мандрикіна (мама дівчинки, що навчається в 3 класі гімназії):
– У той час, коли у нас панують IT-технології, яким діти віддають скільки часу, то це потужний альтернативний проект для них. Школярі більше перебувають на свіжому повітрі та ще й займаються фізкультурою. Скажу, що останні два дні моя донька приходить зі школи на дві години пізніше, ніж зазвичай, бо після уроків з друзями займається на новому майданчику з тренажерами, і я цьому дуже рада. Ми вдячні адміністрації школи і тим людям, які ставили свої підписи і не були байдужі до результату нашого проекту. Тому я не вірю, що в нас нічого не змінюється. Зміни є і тепер, коли діти побачили, що це реально, повірили в те, що в нашій країні щось можна змінити.
Вікторія Карабута з 6-А класу розповіла, що вже опробувала майданчик, більше того, ходить з друзями на тренажери регулярно. Їй це подобається, оскільки Вікторія любить спорт і навіть на турніку підтягується вже чотири рази. Запевняє, що фізкультура для неї – найулюбленіший предмет, тож залишається на новому майданчику ще й після уроків, але це вже для душі.
