В сім‘ї Польових складалося не все так гладко, ще п’ять років тому Дмитро пішов від дружини, повернувшись в рідний Дніпропетровськ, а Інна з донькою Міланою залишилась у Запоріжжі. Та коли розпочалась війна на Донбасі, серце батька врешті-решт не витримало, і він пішов захищати на фронт дружину та доньку. «Я йду заради вас, заради Мілани, адже у нас прифронтові міста, і, не дай Бог, щось трапиться…» – говорив він.
Дмитро Польовий попав в 36 бригаду морських піхотинців і тримав оборону під Маріуполем. 20 березня 2017 року він мужньо загинув під Водяним Донецької області. Посмертно нагороджений орденом «За мужість» ІІІ ступеню (раніше отримав медаль «За відвагу»). В Дніпрі, в школі, де він учився, встановлено меморіальну дошку, як і на Алеї Слави. Дмитро наче відчував, що не повернеться з бою, бо напередодні попрощався з дружиною та донькою і побажав довгого та щасливого життя. Та, схоже, біди не покинули цю родину, нещодавно 9-річній Мілані однокласник в роздягальні школи зламав хребет…
Мама Мілани розповіла «ЗС» ці наболілі їй історії.
Скромний менеджер виявився Героем
Коли Інна дізналася про намір Дмитра йти на фронт, то спершу відмовляла його, адже він навіть в армії не служив. Чоловік був людиною абсолютно іншої спрямованості. У нього і на фронті був позивний «Менеджер», так як Дмитро раніше працював за цією професією. Вони з братом відкривали першу мережу магазинів побутової техніки «Комфі» в Запоріжжі. Але на війні Польовий дуже змінився. Як виявилося, колишня дружина багато чого про нього не знала. А потім від товаришів зі служби дізналася, що він був дуже хоробрим, сам викликався йти на найважчі завдання.
– Діма дзвонив нам із дочкою тільки-но була можливість, – говорить Інна. – «Рідні мої, я так сумую за вами. Пробач мені, люба, що не вберіг сім’ю. Ви мені такі дорогі. Я тут тільки заради вас. Хочу, щоб хоча б у вас було довге та щасливе життя». Він весь час вибачався і прощався з нами, ніби відчував, що його вб’ють. Навіть командири потім говорили, що помічали таких хлопців: коли ті йдуть у бій, у них навіть обличчя інші – вже можна було припустити, хто з них не повернеться.
– А як загинув Дмитро?
– В районі Водяного потрібно було відсунути з нашої території противника. Ось що Діма написав мені ввечері перед ранковим боєм: «Ось і настав той самий день. Будемо вірити в краще. Найцікавіше – страху немає. Переживаю, щоб у нас все вийшло». Вони довго готувалися до цього бою, він був дуже важливий для них. Ще місяці за три до цього він говорив, що там буде дуже жарко. Коли наші пішли в атаку, він першим стрибнув у окоп до сепаратистів і розстріляв одразу трьох з них, щоб наші хлопці змогли пройти далі. Я ще в той день зайшла в інтернет, і були вже перші коментарі, що нашим морським піхотинцям зараз там не солодко. Їх щосили розбивають, у хлопців немає вже патронів, як і допомоги, і вже є двоє «двохсотих». А це вже був мій Діма з товаришем, – не стримує сліз Інна.
– У них тоді ще БТР зламався. Хлопці кажуть, не встигли навіть глянути, що з ним, як виїхав танк і почав їх в упор розстрілювати. А пацанам нічим було відбиватися. Вони рятувалися самі, і наших двох бійців залишили на території сепаратистів. Три дні потім з ними вели переговори, щоб віддали тіла. У мене, звичайно, була ще якась надія, що він живий. Хоча брат його Юрій зателефонував мені, сказавши, що Діми немає, але поки тіла не побачила, вірила, раптом ще живий. А я потім в інтернеті набираю «Бой 20 марта», а там російські сайти вже вивалили фотографії їхніх тіл.
– Ви його відразу впізнали?
– Звичайно. Як потім з’ясувалося, Дімі спецкуля зі зміщенням потрапила в шию, а вийшла через спину. Він стік кров’ю.
Про цей бій на своїй сторінці в Фейсбуці розповів тоді і волонтер Serg Marco. «Бійці АТО змогли протистояти жорсткій атаці бойовиків під Водяним Донецької області і ліквідувати 9 карателів з «ДНР». Під час бою захисник України сміливо стрибнув у окоп до окупанта і вбив одразу трьох бойовиків».
У той же час волонтер повідомив, що сили АТО в сутичці з терористами втратили двох бійців і не змогли у кінцевому підсумку закріпитися на захопленій позиції. «Противник підігнав важку техніку і відбив позицію», – додав волонтер і написав, що бої під Водяним напружені і не припиняються вже котрий день.
