Морозна прохолода, сніжинки падають у рукавички – зима всіма стихіями натякає, що вона близько. Поки дорослі сварять її за негоду, діти нетерпляче очікують снігу та найдивовижніших днів – Новорічних свят. Напередодні казкового періоду діти всього світу пишуть Дідусеві-Морозу листи з бажаннями, а батьки намагаються втілити їх у життя. Але є діти, які наразі позбавлені батьківського піклування. Для них це свято – надія на добре, світле диво. «ЗС» завітала у гості до Запорізького обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, де вихованці поділились з нами своїми бажаннями напередодні свят.

Ззовні центр нагадує звичайний садочок, та всередині відчуття, наче потрапила у дивовижну майстерню: навколо безліч приємних дрібничок та поробок. Всі ці речі зробили вихованці у вільний від навчання час.
Маленька Аня мешкає тут майже рік, тому все навколо знає та знайомить мене зі своїм буденним життям.
– Зранку мене будять, і частіше я у гарному настрої. Роблю зарядку, снідаю та йду на навчання, а далі як складеться. В нас багато кружків, я дуже полюбляю шити, особливо на машинці, – каже Аня.
Дівчинка з нетерпінням чекає новорічних свят, адже буде весело та у гості прийде Дід Мороз. У свої 11 років вона розуміє, що дідусь не справжній, але Аню це не засмучає, адже без смаколиків та подарунків свято не обійдеться. Найголовніше бажання – щоб з навчанням добре склалося, а то щось з мовою та літературою у дівчинки ніяк не виходить подружитися.
А ось Юля у центрі лише три тижні, та вже встигла знайти добрих та щирих друзів, з якими зустріне Новий рік.
– Коли приїхала, на очі навертались сльози, казала, що тут навіть на ніч не залишуся. Потім знайшла подружок, звикла: почала займатися музикою та готувати виступи до свят. Новий рік – це подарунки, піднесений настрій, а також – диво. Для мене – це скоріше повернутися додому, де на мене чекає тато. Він зараз робить все, щоб ми були разом, – розповіла дівчинка.
Ліда потрапила до центру у січні одразу після Нового року. Часу дівчинка не гаяла: дуже любить читати детективи та романи, а іноді навіть пише власні вірші.
– Новий рік – це можливість забути все недобре, що було у попередньому році, та думати про те, що буде у наступному. Моє бажання – добре закінчити 9 клас та поступити у кулінарний технікум, щоб в майбутньому стати поваром-кондитером.
Вдома Ліда часто готувала з бабусею випічку: булочки з ізюмом – слабкість її неньки. Та зараз дівчинка у центрі, попереду судовий розгляд на позбавлення її родичів батьківських прав, на який Ліда дала згоду. Нажаль, бабуся не може нею опікуватися, тому обмежуються рідкими, але такими очікуваними зустрічами.
– Наступного року хочу, щоб мої друзі були щасливі і кожен потрапив у сім’ю, всі добре вчилися та були добрими людьми, – ділиться дівчинка. – В нашому центрі дуже гостинно. Вихователі про нас піклуються, дають частинку своєї душі та стають другою родиною. Як би важко не було сьогодні – все налагодиться.
А у кімнаті поряд мешкають хлопчики. Коли я прийшла у гості, вони якраз займались творчістю – малювали святкові листівки для Дідуся Мороза. Щоб зробити малюнки гарними, вони звертаються за порадою до виховательки Юлії Яківни. Вона пишається своїми хлопчиками, такими різними, але надзвичайно розумними, талановитими та хазяйновитими. Центр – це їх дім, тому діти стараються прикрасити його своїми поробками: змайстрували зимовий будиночок та кілька ялинок.
В очікуванні свята хлопчики поділилися своїми таємницями та очікуваннями. Десятирічний Іван вже давно у центрі, та незабаром потрапить до родини. При згадуванні цього на обличчі дитини з’являється усмішка. Він дуже любить зиму: снігові забави, катання на льоду, а головне – взимку у нього День народження. Очікує хлопчик і новорічних свят. Івасю подобаються спалахи салютів, він навіть зізнався, що колись сам зривав пітарди. У Новий рік бажає лише одного – щастя собі та друзям.
Дмитро потрапив до центру не один, а з сестричкою. Тому адаптуватися йому було легше – все ж рідна людина поряд. На минулий Новий рік вони разом з мамою прикрашали ялинку та робили салати. Зараз хлопець бажає повернутися до родини і добре жити, та коли саме бажання збудеться, Дмитро, нажаль, не знає.
Артем в центрі також давно і почуває себе добре: тут його не ображають. Чого тільки не навчився хлопчик: і співав, і спортом займався, і конструював. Найбільше Артему сподобались подорожі у табори до Карпат та на море. Коли він потрапить до родини невідомо, та плани на майбутнє хлопець собі побудував. У свої 12 років Артем хоче бути помічником депутата, тоді він зможе допомагати людям, а головне – підвищити всім зарплату.
Такі щирі та відверті бажання про щастя, добро, навчання, такі світлі думки без матеріальної складової торкають до самого серця. Та листа все ж написати потрібно, бо Дід Мороз розносить подарунки всім. Трошки порадившись у своєму дружньому колі, хлопчики все ж знайшли спільний знаменник у бажанні до святкового Дідуся. Та промовити засоромились, тому намалювали та показали листа: всі думки дітей про телевізор, щоб дивитися футбол та фільми, а ще краще – щоб можна було грати.
P.S. Новорічні свята у центрі – насичені, зазначає завідувач Ольга Кучер. З мандрівкою до Варухти допомагає міжнародний фонд, міська та обласна влада – квитками на святкові концерти. До центру приїжджають різні гості, яким діти дарують святкові виступи, а гості їм – подарунки.
– Діти дуже старано готуються до свята, я й сама його дуже люблю. Новий рік – це море гостей, позитивних емоцій. Кожному вихованцю хочеться свята, якщо дитина не отримує любов від батьків, вона має отримати її від когось з дорослих, які опікуються ними. Кожен хоче знайти подаруночок під ялинкою, ми стараємось їх бажання виконувати хоча б раз на рік, – зазначила Ольга Кучер.
Напередодні свят у Ольги Миколаївни також є бажання – щоб окрім подарунків, кожний вихованець отримав хорошу, люблячу, поважаючу родину, яка буде рахуватися з дитиною та жити у порозумінні.