Напередодні Великодня всі господині пораються на кухні, готуючи смачні страви до святкового столу. Найулюбленіші великодні смаколики для дітей і дорослих – це паски. Родинні рецепти передаються з покоління у покоління, та з часом трохи змінюються. «ЗС» завітала до кондитерської «БезЕшки», де тутешня господиня Наталя поділилася своїм «осучасненим» рецептом символу свята
На кухні головне – чистота.
У кондитерській затишно: кілька столиків для великих та маленьких відвідувачів, вітрина зі смачненьким, стіл для кропіткої роботи з виготовлення цукрової флористики. Таке собі «кондитерське царство», де вже не терпиться прийняти участь у створенні солодкого дива.
А ось і серце закладу – кухня-цех, де кожна річ має своє місце. Як зазначає Наталія, «Головне – вчасно прибирати та протирати робочій стіл».
Тож все чистенько й прибрано – можна розпочати роботу. Вдягаю фартук, фіксую добре волосся, щоб не залишити неприємного «сюрпризу». При приготуванні страв, які підлягають термічній обробці, можна працювати без рукавичок.
До роботи!
Безумовно, наша паска буде не тільки особливою, а й практичною, адже поратись на кухні не завжди є час. Є ж магазини – та хіба можна придбати щось дизайнерське за доступну ціну?
Та наша господиня знає секрет: «Існує дуже швидкий спосіб приготування смачної паски, яка сподобається і малечі, і батькам й не тільки звершечку, а й у середині».
Тож розпочинаємо.
Продукти на паску (на одну велику й дві маленькі)
Яйця – 6 шт.
Цукор – 400 гр
Сир 5% – 400 гр
Сода – ч.л.
Масло -200 гр
Курага – 200 гр
Изюм – 200 гр
На глазур
2 білка
Пудра цукрова – 300 гр
10 гр желатину на 30 гр води
Сік половинки лимону
Беремо яйця та цукор, ставимо збиватися комбайном чи блендером, приблизно до стану гоголя-моголя.
Сир починаємо розминати ложкою й додаємо соду, щоб він став м’якішим, й наші паски добре піднялися. Важливий складник кожного рецепту – секретній інгредієнт. «З однакових продуктів виходять різні паски. Кожна жінка намагається додати щось своє, неповторне, щоб її рецепт став індивідуальним» – розповідає Наталія.
Що ж можна додати? Ваніль, ароматизатор «дюшес», мед, корицю, імбир, апельсиновий конфітюр – будь що на вибір.
Можна додати столову ложку лікеру чи коньяку, попередньо випаривши спирт. У нашому особливому рецепті ми використовуємо настоянку на корі дуба, яку господиня робить власноруч.
Зазвичай, у паски додають ізюм, та у нашому рецепті присутня і курага. Щоб не зіпсувати паску, сухофрукти потрібно обирати правильно, зазначає кондитер: «Ізюм і курагу обираємо матову й негарну. Якщо вони блищать та на дотик трохи жирні,– значить їх обробляли хімічними речовинами. Не пощастило при виборі – не біда, сухофрукти потрібно добре промити у гарячі воді».
До яєць з цукром додаємо сир, потім муку, обережно перемішуючи. Наприкінці – сухофрукти та розтоплене масло, перемішуючи вінчиком. Буде трохи важко, та підбадьорює те, що це останній етап приготування перед випіканням.
Розкласти по формочкам тісто допоможе пекарський рукав, бо як показав мій довід – ложкою дуже не зручно. Заповнюємо форми на 2/3, бажано мати силіконові – з них легше дістати випічку. До речі, чим темніша форма, тим засмаженіша буде паска.
Духовку ми попередньо ввімкнули. Краще випікати при температурі 170-180 градусів приблизно 45 хвилин.
Тепер хвилини очікувань й підглядань, чи все там добре у середині. Та не варто гаяти час – можна підготувати прикраси.
Як створити дизайн власноруч
Вже далеко у минулому фарбоване пшоно, яким посипали маківки пасок наші бабусі, та й посипка – не в тренді. А популярні зараз прикраси з мастики – пластичного, їстівного матеріалу.
У домашніх умовах мастику можна зробити з шоколаду, додавши до нього сироп глюкози. Та не у всіх на кухні він є. «Майже у кожної господині десь прихована баночка абрикосового варення», – каже Наталія. Нас цікавить саме сироп – його додають у шоколад й поступово підігрівають, не доводячи до кипіння. Спочатку шоколад почне розстоюватись й виділяти какао-олію – так і має бути, лякатися не треба. Суміш потрібно довести до більш пружного стану й додати фарбники.
Завдяки еластичності з мастики можна зробити будь-що. Для цього у кондитерській є цілий цех, де дівчата займаються цукровою флористикою. Щоб зробити, наприклад квітку потрібні пелюстки. Для реалістичності роблять відбиток з справжньої квітки! Пелюстку розміщують у силікон, який повторює її текстуру. Пелюстку прибирають й кладуть мастику й вуаля! Готово. Кілька пелюсток об’єднують у квітку, квітки – у букети. Простіші фігурки тваринок виліплюють за допомогою формочок вручну, як ми й зробили. Під час процесу пригадується дитинство й уроки праці – дуже захоплює!
Цікаво, що зараз винайшли спеціальний принтер де на рисовій бумазі харчовими фарбниками друкують зображення. У нашому випадку – це літери ХВ.
Останні приготування
Нарешті, задзвеніла духовка і ось вони, наші рум’яні витвори мистецтва! А які духмяні – так і хочеться з’їсти! Та не можна – це на свято, це до столу.
Ставимо, як колобка на підвіконня остигати, адже гарячі паски неможна покривати поливою – потече.
Тож, поки вони остигають, перемішуємо інгредієнти для поливи. З лимоном можна експериментувати: якщо покласти менше, полива буде пухкенька, менше – гладка, глянцева.
Потім беремо решітку – на неї будемо ставити паски у духовку після занурення у поливу (щоб вони не наколювалися знизу). Трошки чекаємо, щоб прихопилась.
А тепер можна кликати малечу чи самостійно прикрасити виробами з мастики вершечок. Головне, щоб з гарним настроєм та від душі!
Наші господарі: з міліціонерів у кондитери
Господарі закладу Наталія та Артем Коваленко за два роки стали майстрами своєї справи. Про їх солодощі клієнти кажуть тільки добре, та краще один раз спробувати ніж слухати!
Та колись ця пара працювала у міліції! Наталя признається: усе життя любила готувати, ліпити: «Та це було лише хобі, а потрібно було думати про майбутнє, й вибирати професію чим серйозніше, тим краще».
Захоплення почало набирати обертів коли Наталія була у декретній відпустці – у її малечі була алергія на звичайні солодощі. Тож якщо не підходить їжа з магазину, можна створити щось своє: натуральне та безпечне. Так і почала готувати. Спочатку дегустували родичі, сусіди. А потім все склалось само собою: «Мабуть прийшов час. Мені вистачило подивитись, як працює чоловік щоб зрозуміти – світ змінити не можна. Тож потрібно зайнятися чимось іншим», – посміхається господиня.
Дарина Буцанова
Фото Владимира Шеремета
