Сучасні новації освіти вимагають від старшокласників доволі рано визначитися з вибором професії

Як це зробити, якщо підліток ще не уявляє своїх уподобань. Чи можуть діти у такому віці вже на 100% бути впевненими у майбутній професії?

Відповідає дитячий сімейний психолог Лілія Алєксєєнко.

– Чи здатен старшокласник у свої роки бути точно впевненим, чим буде займатися у дорослому житті?

– Звичайно, не може! Чому? По-перше, ще з десяток років тому у нас не було такого вибору професій, як зараз. Сьогодні професій дуже багато. Те, що старшокласнику дуже складно обрати з усіх професій саме «свою», – це правда. Куди йти, на чому зупинитися, – всього цього підлітки не знають. Ба більше, вони думають, що, віддавши перевагу сьогодні якійсь одній професії, вони працюватимуть так все життя. Насправді ж це не так. Старшокласник може передумати мільйон разів. Важливо йому це пояснити і сказати, що зараз він може обрати одну професію, а через рік – надати перевагу іншій, – і це природно! Батьки мають переконати та заспокоїти свою дитину, пояснивши, що зміна вибору та уподобань – це нормально, цього не варто боятися!

– Що батьки мають робити?

– Батьки мають допомогти своїй дитині-старшокласнику обрати майбутній фах. При цьому варто роз’яснити, що професію обираємо не на все життя, а на якийсь період. Такий вибір слід робити, звичайно ж, якщо дитина сама не зробила свій серйозний вибір. Підліток має розуміти, що на початку свого дорослого життя він має кимось бути, десь працювати.

– Якщо після завершення школи випускник так і не визначився зі своєю майбутньою діяльністю, що робити?

– В разі невизначеності можу порадити батькам наступний варіант розвитку подій. Не варто панікувати та зациклюватися на терміновому обранні фаху. Можна запропонувати дитині не поспішати, не приймати хибних рішень, а протягом року десь попрацювати, попередньо пройшовши навчання на будь-яких онлайн-курсах. Можна працювати, заробляти гроші, і поступово протягом року намагатися визначитися зі своїми професійними пріоритетами.

– Ліліє, Ви самі одразу обрали професію психолога чи також були вагання?

– Зі свого досвіду скажу, що після закінчення школи пішла навчатися до медичного училища. Вже на першому курсі я зрозуміла, що хочу бути психологом. Так сталося… Таке може трапитися з ким завгодно. Змінюються уподобання, світогляд, пріоритети. Не варто нервуватися. Це цілком нормально. Трапляється, що бажання змінити професію приходить пізніше, коли людина вже пропрацювала кілька років за обраним фахом. Змінити професію та місце роботи ніколи не пізно. Сьогодні ситуація сприятлива тим, що є чимало професій, які можна обирати і не навчатися у вищому навчальному закладі. Блогер, фітнес-тренер, майстер манікюру – чимало професій не потребують 5 років навчання. Кілька тижнів чи місяців навчання на курсах (очних або онлайн) – і у вас нова професія. Обрати рід діяльності сьогодні стало легше, аніж десяток років тому. Але наша система освіти все ускладнює.

– Що робити, якщо батьки також вагаються, панікують і не знають, що порадити дитині, аби не нашкодити?

– Якщо батьки бажають допомогти старшокласнику обрати професію і не знають, як правильно це зробити, раджу скористатися послугами третіх осіб. Наприклад, піти на консультацію до психолога або відвідати курси профорієнтації, де випускнику школи допоможуть фахівці. Існує чимало тестів, які зорієнтують дитину як мінімум з вибором сфери діяльності, або навіть з конкретною професією, яка відповідає характеру, особливостям психіки, темпераменту старшокласника. Знову повторю, що такі кроки варто робити, якщо дитині, а не батькам, ця тема дуже болить. Якщо ж ні, то можна просто взяти рік на «подумати». Головне – не впадати у паніку і пам’ятати, що у кожної дитини є свій час для вибору професії. Одні випускники школи після останнього дзвоника вже достеменно точно знають, ким будуть. Майбутнє у них розплановано та розписано по пунктах. А в інших – ні, після школи невизначеність та нерозуміння свого майбутнього. Для таких потрібен час, аби спокійно обміркувати свої подальші кроки. Батьки мають навчитися відпустити цю проблему.

Подивімося на ситуацію з вибором професії з іншого боку. Наприклад, коли дитина обрала професію, обрала вищий навчальний заклад, але – не змогла вступити. В такій ситуації абітурієнт втрачає сенс життя, відчуваючи прірву та повну невідомість попереду. За роз’ясненням ми звернулися до запорізького логотерапевта Серго, який у своїй практиці нерідко вчить людей, як повернути собі той самий сенс життя.

– Серго, чим заспокоїти молоду людину, якій не вдалося з першої спроби вступити до навчального закладу після школи?

– Сенс життя неможливо дати, його треба знайти, надбати. Не вступивши до навчального закладу – зумій не розчаруватися! Це важливо! Екзистенційна фрустрація, або криза ціннісних орієнтирів та втрата сенсу життя, – дуже небезпечний стан, який перетворює людину на агресора та жертву одночасно. Людина починає звинувачувати систему, яка не дає їй можливості потрапити до того середовища, де, на її думку, вона могла б розкритися та реалізуватися.

– Як вийти з цього стану та не допустити його розвитку?

– Перше, що має зробити людина, що потрапила у таку ситуацію, – взяти на себе відповідальність за свій стан та ставлення до цього питання взагалі. Друге – в жодному разі не говорити фрази типу «Життя скінчилося!» Третє – треба терміново змінити свій інформаційний раціон. Тобто, ті знання, які ти отримував раніше, і привели тебе до тієї ситуації, до тієї точки життя, де ти зараз знаходишся. Моя порада – йти до першоджерел. Можна, звичайно, читати багато книг та переглядати багато телепрограм, але я раджу приділити увагу біографіям видатних людей. Ти побачиш, скільки знаменитих постатей не поступили туди, куди хотіли. Вони не впали у паніку, прийняли цю ситуацію та почали дивитися на світ ширше! До чого я веду? Пізнання себе лежить у пізнанні світу, всього його розмаїття, всіх його можливостей. Ти маєш сам себе скеровувати у заданому напрямку. Не дозволяй себе гальмувати. Не дозволяй собі робити себе жертвою, в якої винні всі навколо.

Алгоритм твоїх дій простий:

  • Взяти на себе відповідальність за те, що з тобою відбулося
  • Прийняти ситуацію
  • Зробити висновки
  • Скерувати й направити себе далі

Батькам на замітку:

Батькам та їхнім дітям у реалізації наведеного вище алгоритму дій допоможе дуже гарна книга «Розвиток емоційного інтелекту». Її автор Джил Хессон. Раджу цю книгу покроково читати й досліджувати підліткам, починаючи ще з 12-річного віку. І тоді й підлітковий вік пройде спокійніше, і осмислення свого майбутнього буде ефективнішим.

Ще одна книга, яка допоможе батькам врегулювати взаємини з дітьми, – це книга Елізабет Лукас «Мистецтво поваги. Як допомогти дитині знайти свій шлях». Це видання має бути в домівці кожної родини, де є діти. Шанобливе ставлення до життя та розуміння унікальності власної дитини – про це пише Елізабет Лукас, найкраща учениця та послідовниця Віктор Франкла, видатного австрійського невролога та психіатра, засновника логотерапії. Вміст цієї книги допоможе батькам порозумітися з дітьми в будь-якій ситуації, і, зокрема, після невдалої спроби вступити до студентських лав обраного навчального закладу.

Читайте також: Як запоріжцям захистити легені