Як запорізька глибинка відреагувала на чужу біду та страждання дітей
Українська глибинка завжди була осередком духовності, особливих та унікальних людських взаємин. На які не могли вплинути ані часи, ані влада, ані матеріальне становище. Споконвіку на селі доводили, що не буває чужої біди, чужих страждань та чужих дітей…
У часи Голодомору люди ділилися останнім, щоб забезпечити майбутнє свого народу. У роки війни рятували дітей, ділилися найдорожчим. А що коїться зараз, у 21 сторіччі? Люди живуть у смартфонах, багато хто відпочиває за кордоном, перебирають харчами… А поруч помирають діти. Як реагує українська глибинка сьогодні?
У грудні в Кам’янка-Дніпровську від туберкульозу загинула 7-річна дівчинка. Односельці не підтримали цю родину, а навпаки, стали звинувачувати мати, цькувати брата-близнюка загиблої дівчинки, який, до речі, абсолютно здоровий. Зараз дитина змушена сидіти сама днями в 4-х стінах, поки бабуся прийде з роботи. Хлопчик навчається онлайн із вчителями, бо в школі його не хочуть бачити батьки однокласників та педагоги, ніхто із дітей з ним не грає. Що відчуває ця дитина? Виходить, добити слабкого – це такий менталітет зараз?
Мати поховала дочку і зараз лежить із 2 іншими синами у дитячому відділенні протитуберкульозного диспансеру в Запоріжжі. Куди ця жінка піде далі? Навряд чи захоче повернутися в рідну Кам’янку. І що вона розповість своїм дітям? Любіть, діти, свою маленьку батьківщину? Любіть свій народ? А ким стане дитина, коли виросте, пам’ятаючи, як її цькували?
Так, всі знають, що туберкульоз – соціальна хвороба, хвороба малозабезпечених. Його треба лікувати, вчасно виявляти і бути обережними. Але потрібно також лікувати і соціальні виразки нашого суспільства. Замість дрімучої свідомості людей, що живуть страхами та своїми дрібними, особистими інтересами, краще б громада Кам’янсько-Дніпровського району виділила гроші на діагностичний тест, який визначає інфікованість туберкульозом. Вже декілька років немає державних поставок туберкуліну для проби Манту – він закуповується з місцевих бюджетів. І сьогодні за інформацією експерта з дитячої фтизіатрії Департаменту охорони здоров’я Запорізької ОДА, завідувача дитячого відділення КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Людмили Чернишової, в районі, де загинула дівчинка, громада зовсім не виділила кошти на закупку туберкуліну. Наразі це зовсім невеликі гроші: поставка однієї проби Манту коштує 50-55 грн.
Життя після смерті
Лікарі кажуть, що 7-річна Настя померла від туберкульозного менінгоенцефаліту.
– Хвороба розвивалася стрімко, дитина загинула протягом 2-х тижнів з моменту постановки діагнозу. Фахово можу заявити, що ця форма туберкульозу не заразна, отже в школі вона не могла нікого заразити. До того ж накладання карантину при туберкульозі санітарними нормами не передбачено, – розповіла «Запорозькій Січі» Людмила Чернишова.
Протягом останніх 8 років в Запорізькій області не фіксували жодної дитячої смерті від туберкульозу. А за останні 2 місяці їх сталося одразу 2. Випадки не пов’язані між собою. Але у обох дітей був туберкульозний менінгоенцефаліт.
Мама загиблої дівчинки, Олександра, попри імідж, який їх склали телевізійники одного з центральних каналів, турботлива та уважна до своїх дітей. Переконатися в цьому ми могли у дитячому відділенні, де вона зараз лежить зі своїм молодшим 1,5-річним сином та найстаршим – 6-класником.
– Вона одинока мама 4-х дітей. Останні 2 роки жила зі співмешканцем, який із колишніх ув’язнених. Про його хворобу не знала, народила від нього дитину. Після загибелі дівчинки чоловік здав аналізи і виявився хворим. Він заразив туберкульозом дівчинку і 2-х її братів. Цей чоловік зник, прописаний в Херсонській області. На телефонні дзвінки не відповідає, – розповіла Людмила Чернишова.
За її словами, жінка зовсім не асоціальна. Виконувала всі призначення лікарів доньці, робила всі аналізи, процедури, навіть МРТ, що призначили в обласній лікарні, докуповувала необхідні ліки.
– До нашої реанімації дівчинку перевезли з реанімації обласної дитячої лікарні, щойно було встановлено діагноз «туберкульоз». На 5 добу дитина, на жаль, загинула. Ми не змогли вже нічого зробити. Там було багато збігів обставин, процес у дівчинки був виявлений несвоєчасно. Дівчинка мала в своєму оточенні бацилярного хворого і супутню патологію нирок. Відбулася клініко-експертна комісія, і всі обставини вже з’ясовано, – розповіла вона.
Ми зустрілися з Олександрою в коридорі. На її руках був 1,5-річний син, якого вона лагідно притискала до себе. Вона повідала, що для неї було несподіваним ударом побачити себе по телевізору в такому сюжеті.
– Так, я підписала заяву про переведення на домашнє навчання сина, щоб батьки інших дітей були спокійні. Вони поставили ультиматум: або мою дитину ізолюють, або вони не пускають своїх дітей до школи. Але навіщо мене просто обгидили на всю країну? Так, я багатодітна мама, але я ніколи не кидала своїх дітей напризволяще, – каже Олександра.
Людмила Чернишова переймається долею брата-близнюка загиблої дівчинки.
– Просто уявіть: йому 8, у нього померла сестра, маму він не бачить, його повністю забрали зі звичного йому середовища. Це жахливо, – говорить Людмила Чернишова.
На її думку, якщо працював би дитячий протитуберкульозний санаторій, цього хлопчика відправили би туди. Там гарні умови, є психолог і можливість продовжувати навчання в школі. А через деякий час туди б перевели і його старшого братика, поки мама залишалася б у стаціонарі з молодшим. Це до питання, навіщо Запоріжжю потрібен дитячий санаторій. Щоб все було по-людськи. Щоб все найкраще, як і належить, діставалося дітям. І не важливо, чиїм. Чужих не буває.
Читайте також: У Запоріжжі більше 80 людей отруїлися домашньою їжею
