Гурту “Тартак” виповнилось 18 років. У рамках святкування група відіграла святковий концерт у Києві, а тепер проводить виступи по всій Україні. Завітав “Тартак” і в наше місто, виступ пройшов у п’ятницю в нічному клубі “Капіталіст”.
А перед концертом Сашко Положинський (у новому іміджі – з бородою) розповів про творче життя – своє та гурту:
– Тексти пишуться по-різному, деякі дуже швидко, на одному диханні, деякі впродовж кількох років, крок за кроком. У мене були випадки, коли за короткий проміжок часу могло написатися кілька пісень майже одночасно. Були випадки, коли довгий час нічого не писалось і ти починав хвилюватись, чи не втратив цей дар. Але я помітив по собі, що варто мені відіграти один-два хороші концерти або оприлюднити якусь пісню, яка сподобається людям, це надихає мене писати ще і ще. Я пишу дуже мало пісень, які не оприлюднюються.
На концертах ми граємо 15 пісень з нової програми – з них 10 прем’єрних, а п’ять вже можна було десь почути, і крім цього, вже вибрано 18 пісень з колишніх програм, з попередніх семи альбомів. Ці пісні відбирали наші слухачі методом голосування в Інтернеті.
– Як ви дивитесь на майбутнє, чи є підстави для оптимізму?
–  У нас є пісня “Жити”. В ній – наш оптимізм. А коли йде війна, вона, звичайно, торкається кожного, можливо, музиканти – більш чутливі люди. Зараз, наприклад, є багато пісень, які нібито стосуються Майдану, а написано їх кілька років тому. Я про Майдан написав одну пісню – “Люта зима”, але, кажуть, багато інших нібито про ті події. А зараз, звичайно, всі ми хвилюємося, і я переживаю. Хочеться жити в ідеальному світі, в ідеальній країні, хоча б створити ідеальний дім… Але останнє – тільки для себе. І коли хочеш тільки маленького щастя собі, а не думаєш про інших, тоді не буде нічого доброго ні в тебе, ні в інших. Ми готові на спалах, на самопожертву, а от довго жити й при цьому вперто працювати на майбутнє нам не дуже вдається.
– Вас багато пов’язує із Запоріжжям, ви проводили багато акцій на Хортиці. Чи посадили там дерево?
– Так, на Хортиці копав рови для водовідведення, ще якісь роботи робив, але дерева поки не посадив. Гарна ідея, треба посадити дуба, щоб через тисячу п’ятсот років під ним сиділи люди й казали, що то Положинський посадив… А ще із Запоріжжям пов’язує Андрій Лобода, ми збиралися на цьому турі разом заспівати пісню, але він пішов з життя.
Розповів музикант і про свій новий проект “Був’є”:
– Це точно не заміна “Тартаку”. Це – альтернатива гурту в той момент, коли “Тартак” не вимагає до себе уваги, а я хочу її приділити. З іншого боку, можу сказати, що з’являється якась легка творча конкуренція. Це всіх стимулює працювати над собою. Проект “Був’є” ми робимо з луцькими музикантами, там буде багато ліричних пісень.