Про Царичанську громаду на Дніпропетровщині можна сказати коротко: роботяща, активна, ініціативна та гостинна.
Тут є де розвернутися бізнесу, є річка Оріль, урочище Лелія та величезний туристичний потенціал. Слоган громади – «Місце, де хочеться жити».
Престур від програми DOBRE познайомив зі здобутками, цілями та планами громади.
Літопис
Царичанка заснована 1604 року, тож відзначить 420 років. Це одне з найстаріших поселень степової України, колишнє сотенне містечко. Новітня історія почалася у 2016 році, коли в громаду об’єдналися 23 населених пункти. За цей час люди 101 раз переконалися в перевагах децентралізації, і особливо – від початку війни.
З програмою DOBRE громада співпрацює сім років. Грантові кошти вкладено в освіту, медицину, безпеку, благоустрій. Наразі в розробці ще два проєкти, зокрема, створення медіацентру.
З місцевих товарів на слуху мінеральна вода «Царичанська» та «Петриківська», які добуваються зі свердловин на глибині 120 метрів. Добре знають також іншу продукцію алкогольно-безалкогольного комбінату «Дніпро». На території працюють комунальні заклади: школи, дитсадки, лікарні, спортивна школа та школа мистецтв.
Геннадій Сумський – з небагатослівних селищних голів. «Офіційна» зустріч тривала хвилин 15, без насипання цифр та презентацій. А тоді голова сказав: «Поїхали, самі все побачите».
Своя лабораторія
Який сервіс щодня потрібен лікарні для діагностики та призначень? Правильно, лабораторні дослідження. Саме на якісне обладнання тут чекали всі – і медики, і пацієнти Царичанської центральної лікарні.
Замінити потрібно було більшість устаткування клініко-діагностичної лабораторії, бо воно вичерпало ресурс і застаріло. Завдяки програмі DOBRE закупили медичне обладнання та комп’ютери. Половину витрат взяла на себе селищна рада.
Тепер лабораторія виконує 74 види досліджень. За 2023 рік цей колектив здійснив понад 300 тисяч досліджень. Результати пацієнти можуть отримати на електронну пошту. Важливо, що аналізи за електронним направленням сімейного лікаря чи лікаря вторинної ланки виконуються безплатно.
Під одним дахом
Раніше Молодіжний центр, музей та бібліотека знаходилися в різних будівлях. Вирішили однозначно: об’єднати три заклади, а також ЦНАП в єдиний простір. Базою стала бібліотека. Тепер це діловий та культурний центр громади.
Простір поділений та зони зі своїми цілями та аудиторією. Всі зміни «ідея – план – реалізація» відбулися за правилом: внесок донора плюс внесок громади.
Перша – ЦНАП, де надають 458 адмінпослуг, з них 100 послуг в рамках комплексу «Я – ветеран».
Зона «Знання» – це відкритий простір, кінопокази, вільні комп’ютери, читальний зал, різні події, виставки, цифрова бібліотека, тренінги, семінари. Мене вразив підхід. Ніяких тобі сховищ для книг, – все в доступі. Зала для найменших читачів – зручні меблі, шафки, іграшки.
Вибір книжок величезний. Для перетворення бібліотеки на місце освіти, спілкування та відпочинку закупили меблі та мультимедійну техніку, зробили ремонт.
Зона «Молодь» це playstation, настільні ігри, курси англійської, групи за інтересами, програмування та все, що придумають відвідувачі. Голова молодіжної ради Назар Коваленко розповів, що вони виграли грант на кіно просто неба. Локація – парк. Саме ця ініціатива набрала голоси. У зоні «Історія» туристичні маршрути, відео контент, сувеніри й велосипеди.
Цікаво, інформативно та вдало поєднано минуле краю та сучасність. Музей в Царичанці був створений у 1959 році, а у 2021 він переїхав у нове приміщення. Краєзнавець Анатолій Білокінь розказує так, що можна слухати годинами.
Радує тенденція – ставка на молодь, ніякого розмежування поколінь. Обмін, спільні справи, взаємовиручка. «Царичанська громада має свої амбіції та традиції», – запевнив голова громади. Амбіції ми побачили. Настав час спробувати туристичні принади.
Весла та делікатеси
Туристичний маршрут дає вибір. Можна відвідати Свято-Покровський собор або музей історії, майстер-клас «Петриківська витинанка», побувати в урочищі «Лелія».
Тут водиться багато тварин, птахів, ростуть дуби. З червонокнижних рослин шовком стелеться ковила – типова рослина українських степів.
Урочище «Лелія» займає 30 гектарів і розташоване на залишках укріпленої лінії, зведеної у 18 столітті. Тоді посилювали кордони з Османською імперією. Мережа безперервних валів та ровів тягнулася на 300 км, і місцева Турова гора теж була оборонним об’єктом.
Земляні укріплення досі вражають своїм масштабом.
У селі Турове є приватний ландшафтний парк. Там утримують тварин, птахів, висаджують хвойні дерева. Вхід та відпочинок безплатний. Єдина тверда умова: ніяк вогнищ та пікніків, ніякого сміття.
Звісно, за великим господарством треба доглядати, і це робочі місця.
Що ще вабить мандрівників? Можна проїхатися на велосипеді або сісти в байдарку. Неймовірний сплав звивистою річкою Оріль – лілеї під веслами, вздовж берегів шалено пахне дика м’ята…
Команди журналістів і штовхалися, і змагалися – хто швидше прийде до фінішу. Радувало, що найбільші наслідки пригоди на воді – вимокнути до нитки. Але всі вийшли сухими з води.
На березі чекав майстер-клас приготування товчеників. До того я й не знала про цю страву. Товченики в жодному разі не можна порівнювати з галушками – бо місцеві господині образяться. Товченики мають багато варіацій, а головні дві: вони готуються на пару або смажаться. Потім товченики тушкуються у сметані або бульйоні, з додаванням цибулі, часничку або сала.
Звісно, чи не в кожній родині є свій рецепт. Аби не загубити смак і особливості страви, тут популяризують товченики як місцевий гастрономічний бренд. Смакота – запевняю! На столі були й вареники з вишнями, домашня ряжанка, малина, абрикоси. Господарі постаралися!
З посмішками, вдячністю та класними враженнями ми залишали цей край. Якщо шукаєте місця для спокійного відпочинку – придивіться до Царичанки.
Днями громада прийняла дуже потрібне поповнення. Це сміттєвоз із заднім завантаженням для комунального підприємства селищної ради, яке надає послуги населенню з вивезення сміття. Підсилення бази комунальників відбулося завдяки партнерству з програмою DOBRE.
Тетяна Корінь
Фото автора та програми DOBRE
