18 вересня Національному заповіднику «Хортиця» виповнилося п’ятдесят років. Цей унікальний і цінний об’єкт Запорізького краю та й усієї України вабить своєю загадковістю і ще не вивченими сторінками. Та, мабуть, повністю осягнути і вивчити Хортицю неможливо…
– Хортицю варто розглядати не тільки як природну, але й як історичну і духовну перлину нашого краю, – говорить директор заповідника Максим Остапенко. – Насправді піввіку – це зовсім небагато для заповідника. Тому можу впевнено сказати, що він ще зовсім молодий, і багато його об’єктів знаходяться тільки на етапі становлення.
У 1965 році, коли вийшла Постанова Ради Міністрів УРСР про створення державного історико-культурного заповідника на острові Хортиця, основна увага була зосереджена на тому, що Хортиця – це символ і головний об’єкт історії запорозького козацтва. 50 років роботи працівників заповідника, досліджень, розкопок, архівних вивчень, природоохоронних заходів, розвитку туризму показали, що Хортиця – це не тільки об’єкт історії козацтва, а це набагато ширша і комплексна – природна, історична, археологічна, духовна пам’ятка. І сьогодні перед працівниками заповідника стоїть завдання – розкрити всі ці грані, підкреслити кожну з них, виділити найважливіші для Запоріжжя й України аспекти. Але й не забувати про безліч інших сторінок, які стосуються розвитку Хортиці.
Є дуже багато цікавих моментів, якими Хортиця може приємно здивувати.
– Як археологічна пам’ятка, наш острів – це й епоха бронзи, і скіфи, і ранні слов’яни, і Київська Русь, і підводні пам’ятники… Про існування цих тем п’ятдесят років тому ніхто навіть не здогадувався, – зазначає Максим Остапенко. – Хортиця – це унікальний природний феномен, який, знаходячись у самому центрі нашого індустріального міста, зберіг фантастично багату флору, фауну, різноманітні природні спільноти. І це все також потребує вивчення і відновлення. Наприклад, ми на солідній науковій основі продовжуємо справу, яка бере початок ще у шістдесятих роках, – відновлюємо історичний ландшафт на Хортиці. Так, до другої половини ХІХ століття на острові був знаменитий хортицький ліс, який було вирублено, знищено. Сьогодні у нас створено відділ лісу, який займається безпосередньо наведенням порядку і збереженням того, що залишилося від лісництва. І, звичайно, ми порушуємо питання про відновлення лісу в тому вигляді, в якому він був у древності.
Щодо майбутніх проектів, Максим Анатолійович відзначає, що таких на сьогодні у працівників заповідника дійсно чимало. У природному напрямку сьогодні існують серйозні розробки майбутніх проектів, які планується реалізувати на Хортиці. Це створення екопарку «Хортиця», де відвідувачі заповідника зможуть побачити тих диких тварин, які раніше були характерні для фауни нашого краю. Планується зробити це так, щоб огляд був доступний не тільки спеціалістам, які безпосередньо спостерігають за рідкісними тваринами, але щоб цих тварин була достатня кількість, щоб створити максимально комфортні умови для їх утримання, налагодити систему природоохоронних заходів і режиму (щоб убезпечити тварин від посягань браконьєрів). В усьому світі вже є подібні екопарки, в яких тварини не утримуються в клітках чи вольєрах, а вільно проживають на масштабних відкритих заповідних територіях. Людина ж потрапляє на цю територію в автомобілі чи в автобусі і таким чином може спостерігати за тваринами.
Поряд з цим, як зазначає Максим Анатолійович, є ідеї розширити інфраструктуру заповідника, створивши музей природи, екотаріум (де будуть представлені живі метелики, комахи, представники водно-болотяного світу). Тобто щоб Хортиця розкривала свій природний потенціал, враховуючи її розташування в центрі нашого потужного індустріального міста з великою кількістю екологічних проблем.
– Нам необхідно створити таку собі природну оазу – з екологічними видами транспорту, пішими, кінними, водними прогулянками, з веломаршрутами і дати можливість людям вести здоровий спосіб життя, – наголошує директор заповідника.
Окреме питання в діяльності Національного заповідника «Хортиця» – це функціонування на його території музейних об’єктів – як тих, що вже існують, так і новостворених. На часі – завершення розпочатої цього року реекспозиції музею історії запорозького козацтва.
– Ми вирішили зробити такий серйозний крок і розпочати будівництво нового музею, тому що експонати давно потребують розміщення в нових приміщеннях. Часто музейники роблять помилку і спочатку створюють приміщення і тільки тоді підбирають і розміщують у ньому експозиції. Ми ж переконані в тому, що треба робити навпаки – створювати приміщення під експозиції, – зазначає Максим Остапенко.
До того ж, на Хортиці є чимало цікавих і унікальних об’єктів козацтва, скіфських часів, епохи бронзи, які можуть стати експонатами музею як археологічні і бути доступними для ознайомлення, щоб люди побачили залишки життя, жилих споруд, культових споруд окремих епох.
– Особливої уваги потребує тема підводної археології, – продовжує директор заповідника. – Адже в Запоріжжі може бути сформована унікальна колекція, пов’язана з гідроархеологією, з багатовіковою історією Дніпра, судноплавства на річці й виходу в Чорне й Азовське моря. Щороку ми знаходимо щось нове й цікаве в цьому плані і продумуємо нові проекти. Старовинні кораблі на Хортиці також уже давно потребують нових приміщень, нової музейної будівлі, яка б привела до нашого міста тисячі й тисячі туристів.
Звичайно, хотілося б вдихнути ще більше життя, ще більше нових ідей і програм у «Запорозьку Січ» і закінчити всі заплановані програми і проекти. Адже цей об’єкт потребує великої кількості різних інфраструктурних змін, нових експозицій і інтер’єрів. Все це сьогодні є у планах розвитку заповідника.
І, звичайно, говорячи про Хортицю, не можна оминути увагою тему туризму. Адже кажуть, що коли люди не відвідують ті чи інші об’єкти, то такі об’єкти мертві. Тому першочергове завдання – оживити заповідник, зробити його об’єкти максимально цікавими, доступними. В цьому плані працівниками Національного заповідника «Хортиця» проводиться грандіозна робота, але потрібна ще більш тісна взаємодія з усіма рівнями влади.
– Заповідник – це науково-дослідницька організація. Є багато структур, які повинні сприяти розвитку інфраструктури, дотриманню законодавчих норм, наведенню порядку в земельних відносинах, у відносинах прав власності. Все це сприятиме тому, що Хортиця перетвориться на повноцінний, комплексний, цікавий туристичний об’єкт, сюди буде їхати більше й більше туристів. Це найвагоміший аргумент економіки нашого міста, й відповідно з’явиться можливість додаткового розвитку, дослідження, реставрації. Адже не тільки промисловістю, енергетикою, машинобудівним комплексом ми повинні збагачувати наше місто, але й природним і культурним продуктом. А Хортиця заслуговує стати саме таким об’єктом і духовним символом Запоріжжя й України в цілому, – вважає Максим Анатолійович і наголошує, що сьогодні Хортиця стала ще й символом об’єднання нашої країни. – Протягом століть нас намагалися розділити по лінії Дніпра на правобережних і лівобережних, на різні політичні сили. Коли ж до нас приїздять гості і запитують: «А на якому ми березі – правому чи лівому?» я відповідаю: «Ви – в центрі, посередині».
Працівники Національного заповідника «Хортиця» чекають, що з часом все ж з’явиться державна програма з розвитку Хортиці, яка б регламентувала системний розвиток, підтримку і фінансування острова і яка була передбачена протягом ось уже десяти років, але в так і не розроблена. Директор заповідника відзначив значний внесок самих жителів Запоріжжя у розвиток Хортиці. Адже на острові систематично проводяться різноманітні екоакції, суботники й інші природоохоронні заходи.
– Хортиця – це всі ми, всі запоріжці, – наголошує Максим Анатолійович. – І тільки тоді ми будемо розвиватися й рухатися вперед, коли усвідомимо, яким дивом володіємо, що саме Хортиця єднає як правий і лівий береги Дніпра, так і всіх нас. Сьогодні ж, коли наш заповідник відзначає піввіковий ювілей, я хочу подякувати всім тим людям, хто долучається до його розвитку – як працівникам «Хортиці», так і пересічним жителям нашого міста. Саме завдяки вам, шановні земляки, незважаючи на складний період в історії, нам вдалося зберегти унікальний природний світ Хортиці, скарбницю історичних пам’яток і надзвичайну енергетику заповідного острова. Оберігаючи Хортицю спільними зусиллями, ми зможемо донести до наступних поколінь всі ті цінності, які збереглися на священній землі протягом багатьох століть. Від усієї душі вітаю всіх з нашим спільним святом, бажаю успіхів заповіднику і всім, хто бере участь у збереженні нашої святині – острова Хортиця!
