Чужа, нежданна, не потрібна

Геройство, біль, дочасна сивина

Прокляття чаша випита до дна

Жорстока тиша…

Вибухоподібна війна, війна, війна

Кожного року, 15 лютого, в Запоріжжі проходить мітинг, присвячений пам’яті учасників бойових дій в інших державах. От і цього разу сотні запоріжців прийшли до Алеї Слави, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та вклонитись тим, хто прийшов з війни живим. Адже тоді молоді співвітчизники відправлялись туди не за орденами та медалями, вони свято вірили в те, що виконують свій інтернаціональний обов’язок та несуть визволення народу Афганістану

На мітингу перед присутніми виступили представники міської та обласної влади, самі ветерани-афганці. Зокрема, керуючий справами виконкому Запорізької міської ради Роман Омельянович зазначив: як би тепер ми ні ставилися до цієї війни, бійці йшли туди, бо повинні були виконувати свій громадянський обов’язок. Звичайно, запоріжці вшановують пам’ять тих, хто не повернувся з війни, і пишаються тими, хто виконав свій інтернаціональний обов’язок та повернувся живим.

– Але ми повинні пам’ятати ті уроки історії, що відбулися. І якщо хтось вважає, що на фоні війни в Україні забуваються події та люди, які були в Афганістані – вони помиляються. Адже багато героїв тієї війни зараз відстоюють суверенітет та цілісність нашої держави на Донбасі. Вони одними з перших взяли до рук зброю і пішли захищати кордони України. Ці люди є взірцем для молодого покоління, яке теж поруч з ними відстоює територію нашої Батьківщини. Хочеться побажати всім вам віри в затрашній день та не забувати гіркі уроки історії. Хочу запевнити, що міська влада завжди допомагала і буде допомагати воїнам Афганістану та інших локальних війн. Ми будемо вирішувати ваші питання і разом рухатись в майбутнє, – підкреслив Роман Омельянович.

А от голова Запорізького міського об’єднання «Українськоа спілка ветеранів Афганістану» Валентин Зарва не лише привітав ветеранів з 29-річчям, а й передав вітання від побратимів з усіх куточків України: Одеса, Миколаїв, Київ, Львів шлють їм телеграми з найкращими побажаннями. Дав він оцінку і турботі про них міської влади.

– Дійсно, багато для нас робиться владою міста, і велика за це вдячність меру Володимиру Буряку. От і минулого року він виконав свою обіцянку про те, що пам’ятник афганцям та прилегла до нього територія будуть приведені до ладу. Дякую і соціальній службі, яка турбується про членів сім’ї загиблих воїнів, інвалідів війни та учасників бойових дій, – сказав він.

Кореспондент «ЗС» поспілкувався і з одним з двох депутатів міської ради, які були в той час в Афганістані. Так, Олександр Гончар майже рік перебував там в період 1988-89 років і був розвідником-гранатометником в розвідроті окремого батальйону спецпризначення.

– Для мене це дуже знаменна дата, так як безпосередньо брав участь у виведенні військ з Афганістану. Саме 15 лютого, о 10:00, ми почали його здійснювати. Наш окремий батальйон спецпризначення вийшов звідти останнім. А за нами виїхав і сам командувач 40-вою армією Борис Громов. На цьому і закінчилася афганська війна, – згадує Олександр Васильович.

– А тепер ви, депутат ЗМР, як допомагаєте побратимам?

– Разом з міською радою докладаємо всіх зусиль, щоб виділити ветеранам війни житло та інші необхідні пільги.

– Минуло вже 29 років – Афган ночами сниться?

– Буває. Особливо, коли підходять такі дати, то важко стає на душі. Багато хто з нас не дожив до сьогоднішнього дня, тому що війну тяжко сприймати і жити потім зі спогадами про неї далі. Наступного року буде вже 30-та річниця, і нас, напевно, стане ще менше. Такі зустрічі, звичайно ж, навіюють спогади про нашу молодість і той час. Теперішній молоді цього не зрозуміти, а нам не забути.