Незважаючи на нічні морози і на те, що вода у калюжах інколи покривається корком льоду, на Хортиці вже розквітають першоцвіти. Серед них тягнуть до сонечка свої ніжні пелюстки й дуже рідкісні, занесені до Червоної книги… Кольорові брандушки, що так схожі на крокуси, кваплячи справжню весну, пробилися тут прямо крізь сніг. Квіти на снігу здаються справжнім дивом.
На пагорбі, пригрітому весняними променями, красується сон-трава. Хортиця оживає навесні: варто лишень галявині відтанути, як тут же прокльовуються зелені паростки, зовсім скоро вони перетворяться на тюльпани, рябчики руські й навіть дикі орхідеї.
Всі вони квітнуть рано навесні, коли навколо все тьмяне та похмуре. Немов щирі посмішки природи, вони привертають до себе увагу, тож так хочеться принести їх додому, але не вийде…
– Зриваючи першоцвіти люди зазвичай не доносять їх додому. Квітка в’яне менше, ніж за півгодини, тому що дуже вологолюбна, – каже завідуюча сектору охорони природи Світлана Охрименко. – Коли я навесні йду стежками Хортиці, то там, то тут розкидані букетики квітів, які зірвали відвідувачі й просто кинули. Інколи люди навіть не знають, що тільки що знищили рідкісну рослину. «А що такого, я ж узяв лише дві-три квітки?» – думають вони. А проблема в тому, що їх популяція на острові взагалі може сягати лише 10-20 екземплярів. І якщо їх знищити, вони вже не відновляться.
Багато людей грубо зривають квітку, руйнуючи її кореневу систему, хтось викопує собі для присадибної ділянки. Але мало хто замислюється, що навіть якщо акуратно зрізати першоцвіти, вони вже не дадуть насіння (бо саме квітка є органом розмноження), та й цибулина втратила поживні речовини й отримала пошкодження, і наступного року в неї може не вистачити сил для цвітіння. Крім того, у першоцвітів підземні органи розташовані дуже близько до поверхні й легко пошкоджуються витоптуванням, колесами автівок та пожежами, що не рідкість на Хортиці. Так, наступного року килим із першоцвітів буде вже не таким яскравим.
Дика орхідея
Пожежі на Хортиці пов’язують із різними факторами. По-перше, влітку в нас дуже спекотна погода, висихає повністю трав’яниста рослинність, крім того, на теренах Хортиці постійно перебувають люди в значній кількості. Не лише від цигарки, навіть від розбитого скла влітку може спалахнути вогонь, якщо через нього пройде сонячне проміння.
– Є такі квіти, які ростуть в особливих місцях на Хортиці і лише там. І як боляче, коли ти бачиш, що на тому місці хтось розводив вогнище. Там квіти більше не виростуть. Тільки неподалік музею історії запорізького козацтва в нас завжди квітне адоніс, на жаль, дуже багато екземплярів люди вже повикопували, – поділилася Світлана Охрименко. – Орхідеї у нас дуже рідкісні. З п’яти видів, що росли колись на Хортиці, сьогодні є лише три. Це дуже тендітні види, навіть квітнуть вони не кожного року. У 90-х ще росла на острові півонія вузьколиста. Зараз – тільки на квітниках.
Але все ж таки, яке диво ті першоцвіти! І у Світлани Охрименко є серед них свої улюбленці.
– Мені дуже подобаються наші гранітні тюльпани. Вони зростають у дуже екстремальних умовах. Йдеш узбережжям, а у скелях, серед каміння таке диво, – пишається вона. – Одразу з’являються асоціації з Голландією, а все ж таки це Україна, самісінький центр міста Запоріжжя. Ця квітка зростає по гранітних виходах, повертає до тебе обличчя, відкриває свій пуп’янок. Вони виглядають дуже гарно.
Є на Хортиці і казкова сон-трава, яка у кожен період свого квітіння виглядає по-різному. За її метаморфозами від пухнастих дзвіночків до білих міхових кульок з насінням дуже цікаво спостерігати. Цей білий пух захищає її від холоду.
Усі першоцвіти знайшли спосіб квітнути саме навесні. Вони дуже щільно складають пелюстки, щоб захистити свої генеративні органи. У деяких є опушення. Крім того, вони концентрують в собі розчини цукрів, аби вода не замерзала при низьких температурах. Рослини дуже розумні. Вони з’являються першими, аби отримати більше сонця, поки немає такої конкуренції за вологу. Кожна рослина пристосовується до природних умов. До людини пристосуватися важче…
Звісно, я не можу не вклонятися перед нашими орхідеями. Зустріч з ними як неочікуваний подарунок, оскільки навіть знаючи, де вона зростає, може пройти три, чотири роки поспіль, і вона не буде цвісти, а на п’ятий рік нарешті з’явиться. І це справжнє свято.
Чи буде у нашому місті таке сильне і в той же час беззахисне диво, – залежить лише від нас.
Марина БОТНАРЕВА, фото Світлани ОХРИМЕНКО, Анатолія ВОЛКОВА
