Запорізькі освітяни тримають курс на зміцнення сімейних цінностей

Роль сім’ї в суспільстві неоцінима, адже саме родина є його основою. При сучасних умовах, коли в Україні є криза інституту сім’ї, держава тримає курс на зміцнення родинних цінностей та основ. Ключову роль у цьому процесі відіграють педагоги, адже саме вони виховують підростаюче покоління – майбутнє України.
Так, цього року з нагоди відзначення Міжнародного дня сім’ї, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН, за ініціативи департаменту освіти та науки Запорізької міської ради та МГО «Рада сімей України», у приміщенні Запорізької гімназії № 71 пройшла IV Міська науково-практична конференція «Сімейна політика в Україні: проблеми та перспективи розвитку».
У заході взяли участь представники всіх шкіл міста Запоріжжя, а також представники галузі освіти зі столиці та інших міст України.
З вітальним словом до учасників виступив заступник міського голови Валерій Еделєв.
–  Питання, яким присвячена конференція, мають конкретні шляхи вирішення і спрямовані на те, щоб укріпити основу нашого суспільства. Міцна сім’я є базисом розвитку суспільства. Країні необхідно добре, молоде покоління, яке буде гарним майбутнім для нашої держави, – зазначив заступник міського голови.
У заході взяли участь представники міністерства освіти України. Так, начальник відділу організації навчальної та науково-методичної роботи позашкільної освіти та виховної роботи інституту модернізації міністерства освіти Леся Корецька зупинилася на важливих стратегічних аспектах, які на сьогодні впроваджуються в рамках процесу становлення «Нової української школи».
– Питання ролі сім’ї вкрай важливі та мають розглядатися не лише на місцевому, а й на всеукраїнському рівні. Сьогодні в суспільстві ми бачимо такі проблеми, як насилля в родині, криза інституту сім’ї, що негативно впливає і на державу. На підтримку та зміцнення сімейних цінностей з 7 грудня 2017 року вийшов новий закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який вирішує одну з актуальних проблем. Сьогодні за статистикою розлучень більше 62 %, а смертність і міграція перевищує народжуваність. Стратегія держави направлена на зміцнення родини, і в цьому питанні вважлива роль педагогів. Ми працюємо над тим, щоб залучити батьків до педагогіки партнерства. У цьому допомагає вчитель – якщо він правильно проводить виховні заходи в цьому напрямі та влучно організовує педагогіку партнерства, діти налаштовуються на подальшу щасливу родину, – зазначила Леся Корецька.
Наше місто також приділяє увагу впровадженню стратегії держави. Зокрема, у рамках співпраці МГО «Рада сімей України» було проведено серію тренінгів, де 113 вчителів пройшли підвищення рівня кваліфікації з основ сімейного виховання, 13 з них стали тренерами й отримали сертифікати. Тепер тренери матимуть змогу навчити вчителів, яким чином доносити до дітей основи сімейних цінностей.
Робота конференції була організована у трьох тематичних блоках – фахове спілкування, практична взаємодія та тематичні акценти. Також кожен учасник отримав тематичний посібник. Це збірка статей Василя Сухомлинського «Сімейні цінності», які можна у подальшому випробувати на практиці.
Протидія насиллю в родині: законодавчий аспект
У рамках конференції доцент кафедри конституційного та трудового права ЗНУ Сергій Омельянчик детально розглянув історію та новації останніх років щодо протидії держави сімейному насильству.
До того, як Україна стала незалежною і входила до складу СРСР, такого поняття, як «сімейне насилля», не існувало, а точніше не визнавалося («Б’є – значить любить»). З настанням незалежності ситуація змінилася: проблема почала обговорюватися. Уперше у 2001році було прийнято Закон «Про попередження насильству у сім’ї», який увів поняття, визначив суб’єкти, заходи, а також накладав штраф на кривдника. Однак цей закон не ніс виховної та попереджувальної функції, а отже не міг викорінити проблему.
Так, у 2007 році окрім штрафу на кривдника накладались громадські роботи – саме з цього моменту в країні почалась радикальна боротьба з насильством у сім’ї. Наступні новації сталися 2010 року, коли до закону додались корекційні програми, до яких тогочасні експерти ставилися по-різному. Як зазначив сам науковець, такі програми вкрай важливі, адже проблему насильства неможливо вирішити лише на законодавчому рівні.
– Людина може виконати громадські роботи, відсидіти у тюрмі, але не факт, що після цього діяння не повторяться. У такому питанні важлива участь психологів, які донесуть до людини, що дані дії неприйнятні, – зазначив Сергій Омельянчик.
Останні зміни до законодавства були внесені у 2017 році, коли ВР було прийнято новий Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також закон, який з 2019 року вперше за історію існування держави значно посилює відповідальність кривдника за вчинення насильства.
Якщо раніше сім’я розглядалась як офіційно зареєстроване подружжя, то сьогодні поняття розширюється – це можуть бути особи, які перебувають у цивільному шлюбі, наречені тощо. Статус постраждалого отримує також дитина, яка була свідком домашнього насильства. Потерпіла особа може вимагати компенсацію на лікування, оренду житла, утримання себе, дитини тощо.
Важливою зміною є впровадження термінового припису – суд у терміновому порядку може заборонити кривднику наближуватись до постраждалого (строк – до 10 днів), а також за обмежувальним приписом від 1 місяця до 6 місяців. Створюється єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства, де дані зберігатимуться від 1 до 10 років.
Зміни 2019 року передбачають притягнення до кримінальної відповідальності за примушення до шлюбу, змінюється формулювання поняття «насильницькі дії» (відсутність добровільної згоди на статевий акт є підставою до кримінального провадження), вводиться відповідальність за зґвалтування дружиною чоловіка тощо.