2012 рік. Світ нещодавно отримав 7-мільярдну людину. Все рухається, люди одружуються та народжують дітей. На перший погляд, і Україна нічим не відрізняється, гострої демографічної кризи, як у 90-ті, немає – достатньо лише вийти на вулицю та кинути оком на батьків з колясками. Але це лише на перший погляд. Дитячі будинки в кожному регіоні країни переповнені, зростає кількість неблагополучних сімей, абортів не стає менше. І ця погана тенденція панує в Україні вже не перший рік. З чим це пов’язано?
Начебто з 1 квітня вчергове підняли соціальні виплати при народженні дитини, але справа не тільки в кількості грошей, а в тому, як і для чого використовує їх родина. Наприклад, у сусідній Росії на руки ці гроші батькам не видають, вони кладуться на картку, якою можна розрахуватися лише в спеціалізованих дитячих магазинах. Це дуже важливо, адже як в Україні, так і в Росії є сім’ї, що «заводять дітей» виключно задля отримання грошей на випивку, наркотики тощо. Серед українців через неконтрольоване використання «дитячих» грошей набагато більше випадків надзвичайних ситуацій, пов’язаних зі смертю дітей та проживанням їх у небезпечних умовах. Невже влада надалі спонсоруватиме сирітство та смертність дітей?!
Мушу також зупинитися на перспективі прийняття закону про «податок на бездітність». Хто пам’ятає, в радянські часи цей податок існував, але зараз не ті часи. Зараз, якщо у людей немає дітей, нерідко вони витрачають великі гроші на лікування чи змогу завагітніти за допомогою ЕКЗ, влазять у кредити. Ці люди й так просто у відчаї від мрії про дитину та неможливості її мати, так ще й сплачуйте, будьте ласкаві, податок!
Ще один аспект проблеми – аборти. Так, за даними Міністерства сім’ї, молоді та спорту, за 2011 рік було зроблено 156 тисяч абортів. Так, це у 6 разів менше, ніж 10 років тому, але радіти нема чому, бо за останні 20 років українки вбили 40 мільйонів дітей. Це – майже все населення України.
На жаль, українки забули біблійні заповіді, згідно з якими – це великий гріх – убивати свою дитину! Якщо ви завагітніли – то це ваша доля! Працюйте на трьох роботах, мийте підлоги на вокзалах, щоб прогодувати та підняти цю дитину. Вихід завжди є, інакше, що нас чекає далі? 40 мільйонів, 35, 30? Ми народжені, щоб продовжувати наш рід. Це – наша вища місія, наша головна земна мета!
Нещодавно, під час підготовки цих заміток, я зробила своєрідне опитування серед своїх подруг та знайомих, переважно студенток рідного університету.
Невже тільки гроші, точніше їхня відсутність, штовхають моїх знайомих на вбивство ненароджених дітей? Вибачте за слово «вбивство», але як інакше кваліфікувати знищення ще ненародженої дитини?
Я не буду, звісна річ, називати імена. Але мотивація просто шалено засмучує.
«А»: А что ж ты хотела, чтоб меня мама из дома выгнала!
«В»: Где я этого ребенка буду держать?
– А муж?
– Так он еще не муж и им не будет!
«Г»: Парень так сказал. И точка.
І тільки одружені пари назвали саме матеріальну причину.
Тож, подруги мої, дівчата, студентки та жінки! Попри всі рішення урядів не скорочуйте населення рідної України!
Альона РАТНЕР, студентка журфаку ЗНУ
