Людина заходить в супермаркет чи громадський транспорт і вдягає маску на обличчя – такими в останній час стали правила хорошого тону та пристойності
Під час карантину цей жест означає: твоє життя для мене цінне, я бережу тебе. Досі точиться багато суперечок, чи потрібно носити маску, кого вона захищає і чи захищає взагалі. Але всі ми, навіть якщо не відчуваємо ознак хвороби, маємо зараз думати про безпеку інших людей, адже немає гарантії, що ми не передаємо вірус. Отже, у кого є совість, ті люди носять маски, вони не хочуть ставати точкою відліку для можливої хвороби інших. Такою є сьогодні відповідальність.
Поки що медичні маски в аптеках – товар дефіцитний. Проте їх можна виготовити своїми руками – в Інтернеті досить багато зразків для викрою. До того ж деякі запорожці налагодили виробництво і продають саморобні маски через соціальні мережі, ціни – від 35 до 85 грн.
Наприклад, відома волонтерка Катерина Винниченко, яка свого часу шила для українських військових подушки, шкарпетки, рукавички, чохли на каски, термобілизну, зараз зайнялася пошиттям масок. Маски у неї 3-шарові багаторазові зі лляної тканини і бавовни. Є чоловічі, жіночі та дитячі різних кольорів. Ціна – 35 грн.
У Фейсбуці на сторінці Бюро краси є повідомлення, що запорізький медик розробив багаторазову тришарову маску-респіратор, яка максимально окреслює контури обличчя. Замовити її можна за 80 грн. Пишуть, що використовується нетканий матеріал для виготовлення медичних масок – спанбонд, всередині slimtex.
Швачка Ірина Астахова має 3 дітей, але весь свій час на карантині присвячує виготовленню масок, бо є шалений попит на них. Продає по 110 грн за пару. Ось що жінка написала на своїй сторінці у Фейсбук: «Шию для вас масочку, вкладаю позитивні думки. Щоб всі ми були здорові і щасливі! Нехай за час карантину відбудуться позитивні зміни в житті, в думках, в діях. А я продовжую приймати замовлення вже на видачу з понеділка – раніше все заброньовано. Шию з 8 ранку до 12 ночі. Рада бути корисною вам».
Ще одна запоріжанка Ірина Курман розробила маски власної конструкції. Маска зшита з 100% дихаючої бавовни, на носі дротяний фіксатор, кріплення – гумки за вухами чи шнур з фіксаторами (за бажанням).
– Я дуже довго думала, як полегшити догляд за маскою, і придумала. Маска за фактом буде практично 4-шаровою, тому що я зробила бавовняну кишеню, в якій лежить мембрана. Мембрана виймається, а маску можна буде прати, кип’ятити, прасувати, що завгодно і з будь-якого боку, – розповіла майстриня.
На своїй сторінці у Фейсбук Ірина просить замовників не підганяти її.
«Я дуже стараюся, щоб якомога швидше зшити всім маски. У мене руки вже всі в пластирах від мозолів, натертих ножицями, і опіків від праски.
Я не можу взяти і швиденько відшити всього 2 масочки, як ви прохаєте, бо для того, щоб прискорити пошив, я розбила його на технологічні операції. А їх на одній масці мінімум 27. Таким чином я можу зшити 40 масок за 3 дні за умови 12-годинного робочого дня. Кожну маску я шию, як для себе, ретельно випрасовуючи кожен шов, зав’язуючи вузлики на гумках, щоб вони не вислизнули від частого використання, тому швидкість у мене не така, як на виробництві. Я не професійний кравець, я швачка-самоучка, і ніколи не планувала шити маски з ранку до вечора. Але я хочу допомогти вам, тому буду намагатися шити швидше», – написала вона.
І вибачилася перед замовниками за те, що доведеться збільшувати ціну до 85 грн.
«Я не очікувала, що тканини і гумки будуть так стрімко дорожчати, а склади порожніти миттєво, без шансів на поповнення. Гумка, яка коштувала минулого тижня 78 грн, сьогодні вже коштує 450 грн. Тому мені доведеться зробити перерахунок собівартості в бік збільшення, – написала Ірина Курман.
Історія медичної маски
Чума, яка забрала десятки мільйонів життів у XIV столітті, довела, що середньовічна медицина не в змозі нічого протиставити пандемії. І лише на початку XVII століття французький медик Шарль Лорм створив спеціальний костюм для, так званих, «чумних лікарів», який повинен був захистити лікарів від хвороби.
Костюм цей складався зі щільного вощеного пальто, рукавичок, капелюха з полями і – найхарактерніша ознака – «носата» маска, яка закривала все обличчя. «Ніс», схожий на пташиний дзьоб, набивався сіном, сушеними травами (лавандою, м’ятою, гвоздикою тощо), спеціями, камфорою або губкою, змоченою в оцті. Вся ця конструкція була покликана відганяти поганий запах (в той час вважалося, що хворобу викликають «міазми»), а фактично діяла як респіратор. Крім того, отвори для очей в масці були закриті склом, а сам «чумний лікар» взаємодіяв з пацієнтом або померлим від «чорної смерті» головним чином за допомогою тростини.
Більш звичні нам медичні маски з’явилися наприкінці XIX століття. Практично одночасно їх винайшли француз Поль Бержер і поляк Ян Микулич-Радецький. Незадовго до цього німецький мікробіолог Карл Флюгге виявив патогени в слині. Бержер, припустивши, що лікар може передати пацієнтові хворобу під час операції через частинки слини, які виділяються при розмові, кашлі або чханні, створив спеціальну захисну маску.
У жовтні 1897 року він почав носити «4-кутну м’яку пов’язку з 6 шарів тканини, пришиту нижнім краєм до лляного фартуха (щоб заховати і бороду теж), а верхнім краєм утримувану на носі пов’язками, які зав’язувалися на шиї». Понад рік Бержер проводив спостереження і переконався, що кількість інфекцій у пацієнтів, з якими працювали лікарі в масках, зменшилася.
До 20-х років XX століття маски стали широко практикуватися в операційних багатьох країн Європи. Великого поширення не тільки серед лікарів, а й серед решти населення такі пов’язки отримали під час епідемії «іспанки» (1918-1919 роки) та Першої Світової війни – в якості захисту від нової хімічної зброї.
Незважаючи на те, що останнім часом часто можна почути думку про малу ефективність масок, їх, як і раніше, широко використовують як в медичних установах, так і в побуті. Проте існує і більш досконалий різновид захисних лицьових пов’язок – медичні респіратори, які забезпечують кращу фільтрацію, щільно прилягають до шкіри і за необхідності можуть використовуватися повторно.
Свою думку стосовно використання масок населенням під час карантину коронавірусу висловив заступник директора Державної установи «Запорізький обласний лабораторний Центр МОЗ України», завідувач відділом дослідження біологічних факторів Олександр Мащак.
– Треба розуміти, що коронавірус не літає по повітрю, і він не може потоками повітря розноситися і нас всіх заражати. Вірус може передаватися безпосередньо від хворої людини з краплями слини та іншої біологічної рідини. Тобто: йти по вулиці в масці, коли навколо немає нікого, не має ніякого сенсу. Хіба що як психологічний захист, самозаспокоєння. А ось при розмові, коли ми відвідуємо громадський транспорт та інші місця, де є люди, там це має значення. Але маска більше затримує вихідні рідини, тому хворим її носити було б набагато краще і правильніше. До речі, застосування просто маски без антисептики рук не має ніякого сенсу – ми все-таки найчастіше заносимо вірус руками через слизову, – зазначив він.
Маски в історії людства
Маски давнішнього минулого були різноманітного призначення, але чомусь всі вони – шкіряні, залізні, із дзьобами – моторошнуваті та викликають не найприємніші емоції.
На гладіаторських боях в Стародавньому Римі виступали мурміллони – добре екіпіровані бійці. Крім свого 15-кілограмового обмундирування, вони носили своєрідні шоломи. Прорізи для очей були із сіткою, щоб захищати від ударів.
Кольчуги використовувалися не тільки в Середньовіччі, а й навіть на початку 20 століття. Під час Першої світової війни британські танкісти таким чином захищали свої обличчя від осколків, що летіли через амбразуру.
Після знищення Перл-Харбора під час Другої світової війни американці побоювалися газових атак. І помітивши, що стандартні протигази дітям завеликі, створили для них зменшені екземпляри. Щоб внести елемент гри, протигаз був виконаний у формі Міккі Мауса. Сьогодні єдина випущена партія у 1000 штук розібрана по колекціях.
Сучасні маски теж бувають різноманітних форм та розмірів, та виготовлені будь-яких, навіть найнестандартніших матеріалів
Читайте також: У Запоріжжі посилять карантин
