Запоріжжя стане центром вітроенергетики країни

У рамках робочої поїздки до Запорізької області Президент України Віктор Янукович взяв участь у пробному запуску перших трьох турбін Ботієвської вітроелектростанції, яка будується в Приазовському районі ВАТ “Вінд Пауер”. Відтепер перші вольти вітроенергії вже почали надходити в мережі ВАТ “Запоріжжяобленерго”.
Нескінченний запас
Використання вітру є одним із найдавніших відомих способів використання енергії із навколишнього середовища і було відоме ще в давні часи. Джерело вітроенергетики – сонце, оскільки воно є відповідальним за утворення вітру. Атмосфера землі вбирає сонячну радіацію нерівномірно через неоднорідності її поверхні та різний кут падіння світла в різних широтах у різну пору року. Повітря розширюється та підіймається догори, утворюючи потоки. Там, де повітря нагрівається більше, ці потоки підіймаються вище та зосереджуються у зонах низького тиску, а холодніше повітря підіймається нижче, створюючи зони високого тиску. Різниця атмосферного тиску змушує повітря пересуватися від зони високого тиску до зони низького тиску з пропорційною швидкістю. Цей рух повітря і є тим, що ми називаємо вітром.
Щоб найкраще використати вітряну енергію, важливо досконало розуміти добові та сезонні зміни вітру, зміну швидкості вітру в залежності від висоти над поверхнею землі, кількість поривів вітру за короткі відрізки часу та також статистичні дані хоча б за останні 20 років.
Від загальної кількості енергії сонця 1–2 відсотки перетворюються на енергію вітру. Ця кількість вп’ятеро перевищує річну світову енергетичну потребу.
Сучасна технологія дозволяє використовувати тільки горизонтальні вітри, що розташовані близько до поверхні землі та мають швидкість від 12 до 65 км/год.
Із нетрадиційних джерел енергії кращі в порівнянні з вітроенергетикою економічні результати можуть забезпечити лише ГЕС середньої та великої потужності, та й то не завжди. У тих країнах, де в собівартості враховуються повні витрати, тобто на функціонування АЕС і ТЕС не надається відкритих і прихованих субсидій чи дотацій із державного бюджету, як це робиться в Україні, економічні результати свідчать на користь вітроенергетики. Так, у США собівартість електрики, виробленої на АЕС, становить 10–11 центів/кВт-год., ТЕС – 9–10 центів/кВт-год., ВЕС– 4–5 центів/кВт-год. Як кажуть, відчуйте різницю.
Всі вітри дують до Ботієвого
Ботієвська електростанція стане частиною вітропарку “Приазовський”, запланована потужність якого – 550 МВт. Також до цього парку мають увійти Бердянська ВЕС та Приморська ВЕС. Інвестиції “Донбаської паливно-енергетичної компанії” (ДПЕК) у будівництво Ботієвської ВЕС становитимуть майже 350 мільйонів євро. Загалом у створення вітропарку “Приазовський” планується спрямувати близько 900 мільйонів євро інвестицій.
Нині на території Ботієвської станції встановлено вже 20 вітрових агрегатів. До кінця поточного року планується встановлення ще 10 турбін. Тож уже за три місяці орієнтовна потужність станції становитиме 90 МВт, а її загальна проектна потужність – 200 МВт.
У 2013 році заплановано реалізацію ІІ черги проекту.
Президент України та супроводжуючі його посадовці ознайомилися з диспетчерським пунктом станції, інформацією про стан будівництва та перспективні плани щодо розвитку найпотужнішого в Україні парку вітроелектростанцій “Приазовський”.
“Для ДПЕК розвиток поновлюваних джерел енергії – один із стратегічних пріоритетів. Запуск Ботієвської ВЕС є яскравим прикладом реалізації масштабних інноваційних проектів ДПЕК і соціальним внеском у розвиток України. Введення в експлуатацію вітроелектростанції призведе до щорічного скорочення викидів у атмосферу в еквіваленті 730 тисяч тонн СО2. Екологічна безпека є обов’язковою умовою при розробці інвестиційних проектів усіх підприємств ДПЕК. Сьогодні наша компанія по праву є одним з найбільших національних інвесторів – за підсумками 2012 року обсяг капіталовкладень перевищить 9 млрд. грн”, – підкреслив генеральний директор ДПЕК Максим Тимченко.
“Я хочу закцентувати увагу на важливості подібних великих інфраструктурних проектів для розвитку малого і середнього бізнесу в регіоні. До процесу будівництва станції залучено сотні людей, більшість з них – жителі Запорізької області. У реалізації проекту брали участь більше 20 підрядних організацій області. Ми раді внести свій внесок у надійність енергопостачання, екологічну безпеку і соціальний розвиток регіону і сподіваємося на подальшу плідну співпрацю з його жителями”, – заявив директор ТОВ “Вінд Пауер” Герман Айнбіндер.
Зараз ДПЕК також веде роботи з будівництва двох інших ВЕС майбутнього вітропарку “ДПЕК Приазовський” у Запорізькій області – Приморської і Бердянської. На їх території йде будівництво об’єктів. Повне введення в експлуатацію трьох станцій вітропарку “Приазовський” загальною потужністю 550 МВт прогнозується до кінця 2015 року.
Україна – край вітру
Енергію вітру людина використовує з незапам’ятних часів. Спочатку це був парус, потім вітровий млин. Сучасні вітряки, що виробляють електрику, з’явилися лише в ХХ столітті. У 30-х роках у Криму була побудована найбільша вітрова електрогенеруюча установка (ВЕУ) потужністю 100 кВт, незабаром була спроектована ВЕУ потужністю 5 тисяч кВт, але війна перервала цей проект.
Перші дві ВЕУ сучасної конструкції потужністю 100 кВт з’явилися в Данії в період між світовими енергетичними кризами 1973 та 1979 років. Інтенсивному розвитку вітроенергетики великою мірою сприяла її комерціалізація та державна підтримка, у першу чергу, правова. Сучасні ВЕУ мегаватного класу потужності за термін їх експлуатації спроможні до 3–4 разів повернути затрачені на них кошти.
Процес будівництва української вітроенергетики почався у 1996 році, коли була запроектована Новоазовська ВЕС проектною потужністю 50 МВт. У 2000 році працювало 134 турбіни з 3500 запроектованих та закладено близько 100 фундаментів під турбіни потужністю 100 кВт кожна. Фактична потужність станції при штаті 34 працівники – 14,5 МВт. Приблизно такий же штат співробітників буде на ВЕС, коли вона досягне проектної потужності. На “Південмаші” у Дніпропетровську будують турбіну потужністю 1,0 МВт, яка буде встановлена на Новоазовській ВЕС.
Починаючи з 2009 року, вітроелектростанції в Україні отримали право на використання зеленого тарифу. На сьогодні, за даними Української вітроенергетичної асоціації, в Україні працюють п’ять державних ВЕС – Донузлавська, Судацька, Пресноводненська, Мирновська, Тарханкутська. І дві приватних – Новоазовська і Очаківська, що належать компанії “Ветропарки України” підприємця Максима Єфімова. Їхня загальна виробнича потужність становить 195 МВт.
Голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков відзначає, що в найближчі кілька років будуть запущені Казантипська (100 МВт) і Старосамбірська (12,5 МВт) ВЕС. Відповідно до “Енергетичної стратегії України до 2030 року” потужності ВЕС в Україні повинні вирости до 4 ГВт, а частка вітрової енергії, за оцінками пана Конеченкова, збільшиться з нинішнього 1 до 12 відсотків.
Інтерес українського бізнесу до вітроенергетики пояснюється сприятливою тарифною політикою. Зараз ДП “Енергоринок” купує електроенергію, вироблену на ВЕС, за 1,23 грн./кВт-год., а теплову – за 0,21 грн./кВт-год. Дорожче лише сонячна електроенергія – 5,05 грн./кВт-год., але і собівартість її виробництва набагато вище, ніж вітрової. Така тарифна політика, за словами президента Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії Віталія Давія, обумовлена тим, що Україна виконує взяті на себе при вступі до Енергоспівтовариства зобов’язання довести частку альтернативних видів енергії до 20 відсотків. І вітроенергетика є одним з найбільш перспективних напрямків.
– Все Північне Причорномор’я – це, по суті, одна велика аеродинамічна труба, показники з вітру тут одні з кращих в світі, – говорить пан Давій.
Перспективно та безпечно
Найчастіше суспільству нав’язується думка, що вітроенергетика має вкрай малий потенціал, що вона неконкурентоспроможна, потребує великих площ, розлякує і нищить птахів, негативно діє на людей і тварин, генеруючи інфразвук тощо, але це не так.
Прогнозується, що після 2012 року електроенергією, виробленою вітроенергетичними парками, буде користуватися 80 відсотків населення ЄС, а до 2025 року завдяки таким паркам в Німеччині буде виведено із експлуатації 80 відсотків потужностей АЕС. До 2050 року Німеччина планує генерувати 50 відсотків електроенергії шляхом використання енергії вітру. Данія таке завдання збирається вирішити до 2030 року.
За попередніми даними, вітроенергетика Великої Британії подолала межу в 1 тис. МВт. Загалом у Британії діють 1237 ВЕУ сумарною встановленою потужністю 1038 МВт. Британська вітроенергетична асоціація закликала уряд прийняти зобов’язання щодо виробництва 20 відсотків електроенергії за рахунок відновлюваних джерел енергії до 2020 року. Згідно із прогнозом асоціації, сумарна потужність офшорних ВЕС, малих вітроустановок, електростанцій, що використовують енергію хвиль та припливів, на той час досягне 28 тисяч МВт, що складе 21 відсотка від планованого обсягу енергії, необхідного Сполученому Королівству.
Стосовно негативного екологічного впливу, то численні дослідження засвідчили, що сучасні ВЕУ мегаватного класу не нищать птахів, бо будь-який птах добре бачить вітроколесо, яке обертається зі швидкістю 2–30 обертів на хвилину. Навіть українська статистика експлуатації близько 700 ВЕУ потужністю 107,5 кВт, вітроколесо яких обертається зі швидкістю 72 оберти на хвилину, з 1993 року не зафіксувала випадків нищення птахів.
Щодо інфразвуку слід зазначити, що він може виникнути в разі дебалансу вітрового колеса при швидкості обертання, більшій за 180 обертів за секунду. Оскільки навіть ВЕУ потужністю 100 кВт мають меншу швидкість обертання, то джерелом інфразвуку бути не можуть. Лише ВЕУ потужністю менше 20 кВт принципово можуть генерувати інфразвук, але установка з незбалансованим вітроколесом практично недієздатна, бо швидко виходитиме з ладу через вібраційні навантаження.
Фото Володимира ШЕРЕМЕТА