Активна діяльність людини і, як наслідок, зміна екосистеми зробили можливим акліматизацію та подальше розповсюдження зовсім «несподіваних» та навіть екзотичних видів риб. Список мігрантів поступово зростає, розповімо про тих, що прижилися в водоймах Запорізької області.

Першого слід згадати чебачка амурського. Цей агресивний мігрант заселив вже весь каскад дніпровських водосховищ і активно виловлюється рибалками любителями. Багато хто плутає його з мальком білого амура або товстолобика. Історія появи чебачка амурського пов’язана з білим амуром, але на цьому їх спорідненість закінчується. Ця невелика рибка з’явилася в наших водоймах відносно недавно – перші екземпляри її були випадково завезені з річок Далекого Сходу разом з зарибком білих амурів і товстолобиків. У ряді водосховищ Дніпра чебачок амурський з’явився тільки в 1990-х роках, а в Дніпровському (Запорізькому) – в 1992 році. Чебачок амурський сьогодні перетворився на маленький, але дуже агресивний вид, функціонально небезпечний для водосховищ і річок України. Він є представником знаменитого сімейства коропових, має високу пристосовність, в природі утворює безліч локальних популяцій, особини яких можуть досить сильно відрізнятися від «родичів» з інших місць ареалу. Наприклад, в Японії та Китаї описано вже шість підвидів. На даний час чебачок мешкає на великій території: від басейну Амура, Монголії, річок західного узбережжя Японського моря і Японії на південь до річок півострова Корея, Північного В’єтнаму, островів Тайвань і Хайнань. В результаті випадкової інтродукції розселився у водоймищах Середньої Азії і Європи і вже населяє Дунай, Дністер, Дніпро, водойми Литви, практично всі ставки, гідромеліоративні канали і водосховища України.

Наступний далеко не невинний вселенець – це сонячний окунь, або як ще його охрестили – «піранья Каховська». Батьківщина – Центральна і Північна Америка. У Каховському морі сонячний окунь вперше був відзначений у 2000 році. В останні роки дуже поширився в регіоні. Належить до сімейства центрархід, що мешкають в Північній Америці. У Європі вони були вперше розведені в кінці XIX століття французьким натуралістом П. Карбонье. Відмінна здатність пристосовуватись до змін умов життя дозволила йому отримати досить широке поширення в Європі. Легко переносить значне підвищення і зниження температури води, може зимувати в ставках, покритих льодом. Швидше за все, до нас він потрапив до нас завдяки акваріумістам.

Ще один представник хижих вселенців – атерина чорноморська. Ця невелика напівпрозора рибка довжиною не більше 15 см – звичайний мешканець морських вод України, причому в межах нашої країни мешкає не тільки в Чорному і Азовському морях, але і в солоних лиманах Північного Причорномор’я. У Чорному та Азовському морях рід атерина (Atherina) представлені трьома видами – чорноморської, коричневої та європейської атерини. Раніше вважалося, що атерина (або атерінка, Ферін) – суто морської вид, проте ці рибки безперешкодно заходять в опріснені води низин Дніпра, Південного Бугу, Дністра, в дельту Дунаю. Створення каскаду дніпровських водосховищ призвело до зміни сольового складу прісних вод, що фактично відкрило дорогу для міграцій морських риб. Ось і атерина відправилася в подорож по Дніпру вгору і зараз зустрічається аж до Дніпровського (Запорізького) водосховища. До речі, в прісній воді рибка почувається чудово і поступово нарощує свою чисельність. На чорноморському узбережжі не один десяток років з атерини отримували технічний жир і переробляли риб’яче м’ясо на висококалорійну кормову муку. М’ясо атерини досить жирне, смачне. У промислових масштабах з оброблених тушок атерини часто роблять усім відомі «Анчоуси до пива».

Та більше всіх шуму в українських водоймах наробила тіляпія. Вона тріумфально увійшла не тільки в наші водойми, але й на перші шпальти газет. Скільки байок і страшилок писали про неї вітчизняні журналісти! Наприклад, одна з відомих газет повідомляла в ті дні буквально наступне: «З’явилися в Каховському водосховищі величезні зграї тіляпії «косять» все живе …». Деякі пішли далі і стверджували, що тіляпія не що інше як підвид, не то особливий різновид кровожерної піраньї, що мешкає у водах Амазонки. Чи так страшна тіляпія насправді? Тіляпії – риби з сімейства Цихлових (Cichlidae), родом з Африки. Саме слово тіляпія (Tilapia) грецького походження і перекладається “далека риба”. Саме так цих риб назвав Аристотель в IV столітті до нашої ери. Смак тіляпія цінували ще в Давньому Єгипті. Стіни гробниць єгипетських фараонів, споруджені 2500 років до нашої ери, містять малюнки, що зображують цих риб і їх лов стародавніми єгиптянами. З тих стародавніх часів тіляпію використовували в їжу в Африці і на Близькому Сході. Існує навіть легенда, що коли Ісус Христос нагодував п’ятьма хлібами і якоїсь чудесної рибою натовп стражденних, то цією рибою була саме тіляпія. Мабуть, завдяки цьому тіляпія відома також як “риба святого Петра”.

Перкаріна – єдиний вид однойменного роду. Цей вид близький до йоржів, але відрізняється, в першу чергу, тим, що спинних плавців у нього два. Перкаріна живе в північній (слабосолній) частини Чорного моря і в Азовському морі, в низинах річок Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Дону, а також в їх лиманах; найбільш багаточисельна в Таганрозькій затоці.

Риба-голка пухлощока широко поширена біля берегів Чорного і Азовського морів, входить в озера і річки, зустрічається і в Дніпрі біля Києва.
Розмноження. Нерест парний, в серпні, в річках і водосховищах, в заростях водної рослинності. Самка відкладає по одній ікринці в виводкову камеру самця. Плодючість до декількох десятків ікринок.

Чорноморський оселедець: назвати цю рибу вселенцем не можна, але вона і не є споконвічним мешканцем Дніпра. Оселедець – прохідна риба, яка живе в морі і до будівництва гребель заходила в Дніпро на нерест у великих кількостях. Та все ж оселедець, якого ми бачимо сьогодні, виявся просто замкненим у водосховищах, де акліматизувався і сьогодні становить житлову форму, нетипову для прісноводних водойм. У нас оселедець не утворює промислових скупчень, але його з перемінним успіхом ловлять рибалки-любителі з греблі «Дніпрогес». У Дніпрі мешкає дрібна форма. Живе оселедець до 10 років. Найбільша спіймана особина оселедця мала довжину 52,5 см і масу 1 кг.

Тюлька: серед представників сімейства оселедцевих (Clupeidae) в Азово-Чорноморському басейні тюлька є другим за чисельністю видом. Це – дрібна зграєва пелагічна риба. У ряді дніпровських водосховищ ця рибка зустріла дуже сприятливі умови проживання, тому може виростати до 12 см довжини і 15 гр ваги. Це – короткоцикловий вид, тривалість життя якого не перевищує 5 років.