Як ми вже писали, кореспондент газети “Запорозька Січ” побував у місті нафтовиків Долина (Івано-Франківської області) і мав зустріч з мером Володимиром Гараздом. Те, про що розповів очільник міста, буде цікаво не тільки запорізьким бізнесменам, а й пересічним запоріжцям. Виявляється, місто, яке розташоване біля підніжжя Карпатських гір і звідки ще за радянських часів викачали майже весь запас нафти, має ще величезне джерело унікальної рапової води, яка може лікувати ті захворювання, що бальнеологічно ніде більше в Україні не лікують. І щоб узяти справу розвитку нового курорту в свої руки, там і потрібно-то спершу лише побудувати невеличку бальнеологічну лікарню.

 

Чи це не ласий шматок для інвестора? До того ж, за сприятливих умов і при державній підтримці тут є можливість для забудови автомобільного чи іншого заводу. А в горах – чудове місце (як зазначили спортивні фахівці) для траси санного спорту. Тут може швидко розвинутись туризм, і взагалі в Долини є чудові перспективи на майбутнє. Як це зробити? А от мер нам і розповість.

– Дійсно, Долина вважається містом нафтовиків і в 1960–70 роках давала більше 65 % загальноукраїнського видобутку нафти (2,5 мільйона тонн на рік). Це був своєрідний маленький Кувейт. Проте запаси його не безмежні, кожного року вони танули на 2–3 %, і зараз нафти тут добувають лише 300 тисяч тонн на рік. Тож не важко підрахувати, що через 15–20 років її взагалі у нас не залишиться. І постає питання: “Як виживати місту далі?”.
– А зараз як виживає?
– На сьогодняшній день ми ще тримаємось за рахунок нафтогазового видобутку, його переробки і діяльності нафтогазових підприємств. Нафта дає нам порядку 80 % бюджету міста і району. У нас знаходиться велике нафтовидобувне управління, маємо багато скважин. Також у нас попутний газ, який переробляється газопереробним заводом, є обслуговуючі підприємства, велика компресорна станція, яка перекачує газ по магістральних газопроводах на Захід. До речі, за радянських часів це була найбільша вузлова станція в Європі. Коли 2009 року росіяни перекрили нам газ, то, дякуючи місцевим інженерам, саме тут і зробили славнозвісний реверс. Чим дуже здивували москалів, бо саме з Долини пустили з наших газосховищ на Схід блакитне паливо. А ще у нас є “Спецтрансгаз” – підприємство, яке є монополістом в Україні з залізничних перевезень ємностей з паливом. От з усього цього ми і живемо.
– А чи є інвестиції в нафтовидобуток?
– А їх у  державне  підприємство  “Долина-Нафтогаз-Укрнафта” власники не роблять, а тільки вижимають з нього всі соки. Коломойський має блокуючий пакет акцій 42 %, через нього не можуть провести збори акціонерів, спостережної ради або прийняти рішення. До речі, за останні два роки у них є прибуток, а держава не може вилучити з “Укрнафти” ці 2,5 мільярда гривень лише тому, що немає рішення загальних зборів. А гроші, тим часом, крутяться в системі кровообігу “Приватбанку”. Тож інвестицій сьогодні тут немає, як і впевненості, що нафта тут ще “проживе”. І це спонукає нас до дії.

Туризм

– Яким чином?
– Ми визначили кілька стратегічних перспективних напрямків на найближчі 15–20 років. Одним із них, безумовно, є туризм, хоча він і не може генерувати тих доходів, що маємо від нафти. Але і великих вкладень тут не потрібно, бо у нас є головний ресурс: гори, річки, добра питна вода і повітря. А ще до нас 2 роки тому приїздив заступник голови федерації санного спорту України Юрій Субота. Він лазив по горах, а потім сказав, що у нас унікальне місце для санної траси, тим паче, що не потрібно будувати нову інфраструктуру. Вони дуже зацікавилися нашим містом, і ми навіть робили їм потім аерозйомку місцевості.
– У вас є річки, добра питна вода, а добрі дороги де?
– Звичайно, в під’їзні шляхи теж потрібні інвестиції. І ми над цим уже працюємо. Але проблема полягає в тім, що шлях, який іде через Долину, є дорогою державного значення, і ми не можемо ремонтувати її за бюджетні кошти, бо проти нас порушать справу. Але я запропонував людям та місцевим підприємцям скинутись, і ми вже зібрали 300 тисяч гривень. Будемо ремонтувати дорогу по місту. До речі, більше такого почину ніде немає в області і, мабуть, в Україні теж. Лише в сусідньому Болехові нещодавно кинули такий клич.

Унікальна бальнеологія

– Які ще напрями плануєте?
– Другий цікавий і перспективний напрям, це бальнеологія. Виник він не так давно, коли ми замислились, що робити з нашими соляними родовищами. Справа в тім, що Долина нафтовою стала лише з 1950-х років, а перед цим вона 1000 років була Долина соляна. Навіть на гербі міста – 5 топок солі. Історія міста почалася 979 року – тут варили рапову сіль, і вона була головним годувальником місцевих мешканців. Поки не було кам’яної солі, такої, як зараз добувають в Артемівську, рапова користувалася величезним попитом. До речі, вона смачніша і поживніша від кам’яної. Але не є конкурентною артемівській, бо ту добувають відкритим способом, а цю ще потрібно випарювати. Та головною нашою цінністю є місцеве родовище – ропи там вистачить на 200 років.
– То, може, вашою ропою краще лікувати?
– А я ж до чого і веду. Коли ми переконалися, що з виробництвом солі інвесторів нам не знайти, шлях лишився один – використовувати ропу для оздоровчої мети. Тож із пробами нашої ропи ми поїхали в Трускавець до дуже авторитетного 70-річного лікаря, професора Івасівки, який “піднімав” свого часу курорти Моршин і Трускавець. Коли він поглянув на аналізи, сказав, що в Долині – дуже унікальне родовище і на його основі можна зробити новий бальнеологічний напрям, якого взагалі немає в Україні. І порадив нам зробити більш професійні дослідження долинської ропи. Тоді ми поїхали в Одесу, де є єдиний інститут, що робить офіційні висновки на бальнеологічні властивості. Там ще працює професор Бабов. Звідти до нас приїхали спеціалісти і зробили перший етап детальних фізико-хімічних аналізів. Висновки були більш ніж обнадійливі: крім натрію, хлору й інших багатьох компонентів та мікроелементів, у ропі виявили йод, бром і бор. А це дуже цінні елементи, які далеко не скрізь присутні. Тож нам порадили провести другий етап досліджень. Їх у минулому році майже півроку робили на мишах та щурах. Є точні висновки, що ропа абсолютно корисна, і можна проводити клінічні дослідження на людях. Хоча у професорів навіть і сумніву немає, що вплив на людей буде таким же, як і на гризунів. Вони вже говорять, що долинська ропа буде лікувати шкіряні, серцево-судинні, легеневі захворювання, остеохондрози та поліартрити. Також вона добра для внутрішнього використання (за складом схожа на миргородську). Тож тепер справа за інвесторами, які будуть зацікавлені розвивати бальнеологію в Долині. Попередні висновки ми їм готові надати. А родовище це дуже велике. Місце розташування досить зручне – 4 гектари землі в чудовому місті. До того ж, його можна розбудовувати, оскільки ми маємо зарезервовану зону там же, в Старій Долині.
– І скільки ж потрібно грошей для старту?
– Спочатку біля родовища треба побудувати невеличку бальнеологічну клініку на 3–4 поверхи, в якій можна було б розмістити пацієнтів. Крім того, на околицях міста є багато санаторіїв, які працювали дещо в інших напрямках. Частина з них функціонує зараз як готелі, інша – як дитячі табори. Якщо хоча б ці два проекти “вистрелили”, то за 50 років тут був би “другий Трускавець”.
Новий промисловий парк
– Окрім цих двох напрямів, третій – сучасний промисловий парк. Бо що робити з масою робітників та інженерів, якщо видобуток нафти затухає? У нас є 27 гектарів вільної, майже рівної земельної ділянки з підведеною інфраструктурою та великою електропотужністю, оскільки поруч стоїть 110-кіловольтна підстанція на 55 мегаВатт, яка завантажена всього на 10 %. Там можна будувати автомобільний завод. Поруч проходить магістральний газопровід з величезними об’ємами. Місце дуже зручне – біля самої дороги на Закарпаття, і ми його вже легалізували як ділянку для індустріального парку. 2 роки тому прийнято Закон про індустріальні парки, відповідно до якого заводиться державний реєстр, і держава всіляко допомогає в розвитку цього. Хочу похвалитись, що Долина в цьому реєстрі серед українських міст  іде під № 1. Ми дуже хотіли потрапити в десятку, а стали першими. Це єдине місто районного значення серед великих міст.
У нас розроблено положення конкурсу, і ми вже реально будемо шукати інвестора. Це буде всім доступно, і в Запоріжжі в тому числі.

Долина дає уроки Україні

Додам, що Володимир Гаразд є президентом асоціації “Енергоефективні міста України” і місто долучилося до відомої європейської ініціативи під назвою “Угода мерів”. Почалася вона 2008 року, коли Євросоюз ухвалив відомий декрет “Про енергетичні цілі до 2020 року”, яким визначено, що країни, які долучилися, повинні зменшити споживання традиційних енергоносіїв на 20 % і на таку ж кількість збільшити альтернативні джерела: сонце, вітер, біопаливо і т.і. Як наслідок, треба на 20 % зменшити викиди вуглекислого газу. Долина була однією із перших у числі 10 українських міст, які разом з 300 містами Європи в лютому 2009 року підписали цю угоду. І її умови вже виконуються. До речі, і Запоріжжя вже підписало “Угоду мерів” і теж має такий план.
А в Долині над ним уже працюють: створили відповідну структуру, спочатку з’явився енергоменеджер, потім спецвідділ, який займається питаннями енергозбереження і енергозаощадження. Як запевнив мер, довго очікувати результат не довелось – економія вийшла незаперечна. Більше того, їм уже є чим поділитись, долинян запрошують на різні конференції. А нещодавно Володимира Гаразда запросила до себе Києво-Могилянська академія, де організували тренінг для журналістів з усієї України в питаннях енергоефективності. От вам і провінційна Долина!