За даними статистики, кожен з нас продукує за   рік близько трьохсот кілограмів сміття, і, порівняно з іншими країнами, це не так вже й багато. Наприклад, середньостатистичний німець відправляє у відходи близько 550 кілограмів на рік, американець – ще більше, 700–800 кілограмів. Тільки ось яка дивина: сміття ми продукуємо менше, а проблем у цьому відношенні у нас набагато більше.
Як відомо, в українців є всього один “сміттєвий” закон: не виносити сміття з дому ввечері. Так, мовляв, гроші з дому виносиш. А ось, як і куди їде наше сміття, ми просто не замислюємося. Тим часом у багатьох країнах, особливо в Європі, сміття не викидають, а сортують і потім переробляють. Більшу частину наших побутових відходів комунальні служби продовжують вивозити на численні полігони. Експерти кажуть, що, потрапляючи на такі полігони, велика частина сміття переробці вже не підлягає, а отже, рано чи пізно ми цими побутовими відходами або засиплемося, або задихнемося від їх спалювання.
Роздільний збір сміття – тема, про яку звично багато говорять, киваючи на світовий досвід. Проте роздільні контейнери, куди скло, метал, папір, гуму і пластмасу кидають окремо,  для нашої свідомості – все ще примха цивілізації. Рятують ситуацію лише пам’ятні ще з радянських часів кіоски з прийому вторинної сировини, куди люди, правда, в основному, бомжі, здають склотару, картон, пластикові пляшки.

Прозора небезпека

“Пластикова” пляшка  сьогодні – найпопулярніша тара. Міцність поліетилентерефталату (або ПЕТф, саме так правильно зветься матеріал) при малій його вазі та високій термостійкості ще з 70-х років минулого століття оцінили виробники напоїв, а за ними й споживачі. На пострадянському просторі ПЕТф-пляшка стала ще й популярним засобом вирішення сотень побутових проблем – від банального “привезти молоко з села” до спеціалізованих лійок чи совочків. І на цьому фоні якось не зовсім практично звучать для нас слова про загрозу екології через безневинну ПЕТф-пляшку.
– Проблеми тут дві, – розповідають спеціалісти комунального підприємства “Ремондіс-Запоріжжя”, – екологічна й економічна. Пластик, із якого зроблена пляшка, не гниє у ґрунті, при спалюванні виділяє отруйні діоксини і перетворює земну поверхню на суцільний смітник, а грунт – на отруту. Економіка ж у тому, що використана пляшка – це сировина для промисловості. З неї після переробки можна робити чи то нові пляшки, чи інші вироби – волокна для килимів, пакети тощо. Наприклад, тонна пластикових пляшок економить 16 тонн сирої нафти, які б затратили для виробництва нового поліетилентерефталату. Існує ще один економічний негаразд: пляшка легка, але об’ємна,  2-літрова важить усього 30 грамів. А коли знаєш, що у запорізькому смітті такої тари – 30–40 відсотків, то не важко зрозуміти – сміттєвози майже на третину завантажені повітрям.

Дещо відбираємо,
але дуже мало

За інформацією генерального директора ТОВ “Ремондіс Запоріжжя” Олександра Цуканова, щорічно на полігоні твердих побутових відходів обласного центру ховають близько трьох тисяч тонн сміття. У вигляді сировини переробляється від 5 до 30 відсотків сміття. Його морфологія залежить від сезону. Наприклад, влітку кількість пляшок й  інших упаковок набагато більше, ніж у зимовий період, а значить, і сміття на полігон надходить більше.
Найпростіший спосіб скоротити обсяг захоронення відходів і кількість звалищ – сортування звичайного сміття, адже на даний момент більше 70 відсотків того, що вивозиться на полігони для поховання, можна використовувати як вторинну сировину. Схема роздільного збору побутових відходів передбачає поділ всіх відходів на стадії їх утворення на дві групи. Зокрема, мова йде про органічні відходи, які здатні до біологічному розпаду (харчові відходи, гілки дерев і т.п.), і всі інші (картон, папір, текстиль, поліетилен, пластмаса, шкіра, гума й т.д.), які можуть бути використані як вторинна сировина і ресурсозберігаючий компонент.
Однак, як показує практика, в основній масі запоріжці ще глибоко не переймаються проблемою роздільного збору своїх відходів. Адже куди простіше звалити все в один пакет і викинути в сміттєпровід, ніж сортувати в будинку по різних кутах пляшки, папір чи пластик.

Розділяй змалечку!

27 лютого в міському Палаці дитячої та юнацької творчості відбувся “круглий стіл” на тему “Соціальні та економічні аспекти роздільного збору сміття”. Участь у роботі “круглого столу” взяли члени шкільного самоврядування Запоріжжя, спеціалісти управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, спеціалісти ТОВ “Екотехнологічна компанія “Гранік”, “Ремондіс-Запоріжжя”, автори проекту “Еколайт”.
Основна мета зустрічі: залучення старшокласників міста до вирішення питань сортування відходів через конструктивну розмову, шляхи вирішення цієї проблеми шляхом спільної діяльності.
Один з діючих способів вирішення проблеми відходів в Україні – впровадження комплексного підходу до управління твердими побутовими відходами в державному масштабі – спрямований передусім на роздільний збір відходів, рециклінг і безпечну утилізацію відходів, які не підлягають повторному використанню,  зазначили під час обговорення проблеми представники управління з питань екологічної безпеки.
Тільки таким чином можна радикально вирішити проблему гострої нестачі нових полігонів, відпрацьованого ресурсу існуючих площ і невідповідності їх у більшості випадків сучасним екологічним стандартам, тобто тих проблем, які породжують величезну кількість несанкціонованих звалищ. У свою чергу, одним з основних напрямків роботи служб Запорізької міської ради є впровадження в місті сучасної схеми поводження з побутовими відходами, створення умов для роздільного збору побутових відходів, у тому числі небезпечних. На думку учасників “круглого столу”, на сьогодні цей процес є недосконалим, тому що в суспільстві ще не сформована необхідність дбайливого ставлення до середовища свого існування.
У 2012 році розроблено нову “Програму природоохоронних заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки міста Запоріжжя”. Цей документ враховує широке коло екологічних проблем міста, зокрема містить заходи щодо забезпечення збору, в тому числі роздільного, повторного використання, безпечного перевезення, утилізації, знешкодження і поховання побутових відходів, тим самим обмежує їх шкідливий вплив на навколишнє середовище.
Окрім того, виступаючі на “круглому столі” зазначили, що у лютому 2010 року набув чинності Закон “Про внесення змін у деякі законодавчі акти України у сфері поводження з відходами”, у тому числі в Кодекс України “Про адміністративні правопорушення”, Закон України “Про відходи”. Згідно з цим законом, з метою покращання благоустрою населених пунктів, раціонального використання вторинних ресурсів, зменшення загрози санітарного та епідемічного благополуччя населення встановлюється обов’язковий роздільний збір побутових відходів. Закон забороняє несанкціоноване складування відходів поза місць, спеціально відведених для цього. Законом заборонено утилізацію і спалювання відходів без попереднього сортування. За неправильне поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знищення і поховання законом встановлено нові штрафи: від 850 до 1700 гривень (50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів) для населення і 850-2550 гривень (50-150 неоподатковуваних мінімумів) – для посадових осіб.

Європейці нам
у приклад

А між тим, ручне сортування вже давно стало щоденним ритуалом для громадян Євросоюзу. Воно закріплене не тільки законодавчо. Успіх його сумлінного виконання в тому, що цей процес у багатьох країнах практично отримав статус національної ідеї: навчальні курси для дітей у дитячих садках, тематичні ролики по телевізору, безліч спеціальних брошур, журналів, он-лайн консультацій. І люди, охоплені державною пропагандою, займаються сортуванням сміття досить охоче, адже в свідомість європейців закладена думка: не зобов’язалівку робиш – планету спасаєш. 65 відсотків німців, відповідаючи на питання про те, що вони роблять для охорони навколишнього середовища, насамперед, назвали сортування сміття. За недотримання цих вимог у Німеччині можна “заробити” високий штраф. У випадках, коли фінансове покарання застосувати складно (наприклад, у багатоквартирних будинках, де порушникові легко зберегти анонімність), сміттєві служби можуть припинити вивіз відходів.
І все ж основою фінансування сміттєвої галузі є аж ніяк не штрафи. У кожній країні існують податки, які платить населення за вивіз і переробку відходів. Назвати будь-які середні цифри в рамках Євросоюзу складно, тому що “податок на сміття” може бути включений в інший платіж або сильно відрізнятися в різних районах навіть у межах одного міста.

Краса
з вторсировини

В Україні технології переробки побутових і промислових відходів тільки освоюються або, в кращому випадку, використовуються в промисловому виробництві. У світі такі відходи і вторсировина давно стали об’єктом уваги дизайнерів, які творять з них красиві і, головне, функціональні речі. Правда, дорогі… Голландський дизайнер Тейо Ремі ще на початку 1990-х створив крісло Килим Chair (дослівно: крісло, стягнуте ременями) зі старого одягу, складеного чарочкою і перев’язаного щільними стрічками. Тоді ж дизайнер створив і незвичайний “комод”: взяв 20 ящиків від старих комодів і тумбочок, зробив для них нові персональні оболонки і скріпив ременями в новий єдиний предмет меблів.
Пізніше Тейо Ремі разом з колегою Рене Веенхуизеном створили веселенький килим зі старих ковдр під назвою “Випадковий килим”. А ось “Coca Cola” навесні минулого року в Італії представила стільці, які робляться з перероблених пляшок від коли – як пластикових, так і жерстяних. На виробництво кожного стільця йде по 111 пляшок і банок.
Брати-дизайнери зі Швейцарії Маркус і Даніель Фрейтаг з середини 90-х роблять сумки зі… старого кольорового брезенту для фур, ременів і подушок безпеки і велошин. Сімейна компанія Freitag купує у АТП по всьому світу вторсировину і шиє 40 видів сумок, гаманців і чохлів (у тому числі для iPhone і iPad) і продає в 300 магазинах по всьому світу. Як і будь-які екотовари, сумки Freitag дороги: гаманець обійдеться в 45–140 швейцарських франків, чохол для iPhone – 60 франків.