Завтра, 19 лютого, виповнюється 20 років від дня, коли Верховна Рада України у 1992-му затвердила Малий герб України – ”Золотий тризуб на синьому тлі”.
Згідно з Конституцією України 1996 року тризуб як “Знак Княжої Держави Володимира Великого” є складовим елементом майбутнього Великого Державного Герба.
Багато років питання походження українського національного герба-тризуба та його духовне значення вивчають запорізькі історики Олександр Бєлов і Георгій Шаповалов. Основні результати своїх пошуків вони виклали у книзі “Український тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт”.
Про своєрідне бачення авторів стосовно тризуба газета ексклюзивно попросила розповісти доктора історичних наук, професора, директора Запорізького краєзнавчого музею Георгія Шаповалова.
– Вважаємо, що походження тризуба пов’язане зі Святим папою Климентом Римським, – каже Георгій Іванович. – Церковні історики твердять, що Климент був учнем апостола Петра і в I столітті нашої ери став єпископом Риму. За активну пастирську діяльність імператор Траян у 98 році нашої ери засудив Климента на вічне заслання в Крим на каторжні роботи у каменоломнях біля Херсонесу (пізніше Корсунь, а нині Севастополь). Але і в засланні Климент обертав на християн тисячі язичників і навіть творив дива. Апостольська діяльність Климента в Херсонесі стала відома Траяну і викликала його страшний гнів. За наказом імператора восени 101 року нашої ери Климента було утоплено в Чорному морі. Йому прив’язали на шию залізний якір і кинули у воду в бухті, що тепер називається Козача. Охоплені великим жалем учні Климента і охрещені ним люди, які були присутні при страті, почали молитися про те, що хоча б мощі мученика були б їм доступні. І, як свідчать джерела, сталося диво: на очах у них море почало відходити і відкрило тіло мученика, який лежав на морському дні, наче на кам’яному ложі разом із якорем. І відтоді це диво відбувалося у день смерті Климента щороку протягом майже 900 літ. Саме тоді в Криму з’являється і стає ранньохристиянський символ Святоклиментівського хреста у вигляді якоря із хрестом у верхній частині.
– Якір із хрестом у верхній частині… нагадує тризуб?..
– Звісно. У VI віці про відвідування гробниці Святого Климента в Херсонесі оповів у своїх записах архідиякон Феодосій, що робив паломництво на Святу Землю. Цікаво, що про Херсонес він говорить як про один із транзитних пунктів на шляху до Єрусалима. Місце кончини святого, за свідченням Феодосія, було в цей час дуже шановано. Він пише: “…Також місто Херсон, що біля моря Понта; там перетерпів муки Святий Климент; гробниця його в морі, де було кинуто його тіло; цьому Святому Климентові був прив’язаний на шию якір, і тепер у день його пам’яті весь народ і священики сідають у лодії, і, коли припливають туди, море висушує шість миль, і на місці, де перебуває гробниця, розкидаються намети й споруджується вівтар, і протягом восьми днів служаться там Літургії, і Господь робить там багато чудес: виганяють бісів, і якщо хто з одержимих отримає можливість доторкнутися до якоря й доторкнеться, то зараз зціляється”. Це надзвичайно важливе свідчення про існування у Корсуні протягом майже 9 століть вшанування християнами Святого Климента і особливе культове значення предмету його покарання – якоря.
До IХ ст. відноситься знаходження мощів папи Климента Римського рівноапостольними Кирилом і Мефодієм, що відродило шанування святого й повернуло Херсонесу честь і славу володіння святинею. Вони організували пошуки мощів Святого Климента і знайшли їх разом із якорем. Ці святині були перевезені в Херсонес і стали місцем поклоніння християн. Частину мощів тоді ж Кирило і Мефодій вивезли до Риму, де було засновано базиліку, а пізніше у XII ст. і собор Святого Климента.
“Літопис руський” повідомляє, що 988 р. пішов князь “Володимир з військом на Корсунь город грецький”. Узявши Корсунь і охрестившись та одружившись там із візантійською цесарівною Анною, повертаючись у Київ, взяв він “…мощі Святого Климента і Фіва, ученика його, узяв також начиння церковне й ікони на благословення собі”. За іншими даними, князь узяв із собою “чесну главу” Святого Климента і, охрестивши нею Русь, поклав її у Десятинну церкву. Це свідчення літопису дає право вважати, що, перебуваючи в Корсуні, князь Володимир особисто долучився до духовного подвигу Святого Климента, відвідував храм із його мощами і, поклоняючись їм, бачив і чудодійний якір, освячений мученицькою смертю відомого християнського святого. З часів князя Володимира Святий Климент вважається небесним християнським першопокровителем Русі.
Таким чином, охрестившись у Корсуні, князь Володимир повернувся у Київ не лише із мощами Святого Климента. Саме в Корсуні Володимир, прийнявши для своєї держави нову віру, обрав як особистий і державний знак символічне зображення, яке поєднало в собі зображення двох священних для християнського світу символів – хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа, і якоря, яким втопили Климента. Саме цей знак, що уособлював головні християнські чесноти – Віру і Надію на спасіння, і розмістив на своїх монетах князь-хреститель Володимир, а пізніше – його сини князі Святополк та Ярослав. Тож герб на монетах князів Київської Русі було б правильніше називати Святоклиментівським хрестом. Пізніше він розвинувся у символи, відомі на території України та багатьох країн Європи як проквітлий (процвівший) хрест або хрест на півмісяці. Як гербовий знак Святоклиментівський хресний якір (тризуб) простежується протягом усієї історії України.