У Запоріжжі “вийшли на вулицю” доведені до відчаю працівники місцевого ДП “Кремнійполімер”, які вже два місяці поспіль отримують зарплату з величезними труднощами. Виробничу діяльність підприємства паралізовано через заблокування рахунків. Робітники зібралися під будинком обласної влади, щоб привернути увагу громадськості. Своє письмове звернення мітингувальники передали представникам обласної влади. Через півгодини питання розблокування рахунків удалося вирішити. Арешт було знято, робітникам пообіцяли виплатити зарплату. Мітингуючим роз’яснили, що арешт знімається за рішенням суду, через клопотання арбітражного керуючого, та виконавча служба може накласти арешт на рахунок повторно. Досягши свого, страйкарі повернулися на робочі місця. Щоб детально розібратися в ситуації, яка склалася на держпідприємстві, наш кореспондент зустрівся з виконавчим директором Запорізького ДП “Кремнійполімер” Володимиром Чушенком.

– На момент мого призначення на цю посаду першого серпня 2014 року, – говорить Володимир Андрійович, – на розрахунковому рахунку підприємства було 17 тис. грн., склади стояли
пусті, заборгованість по зарплаті сягла 7,687 млн грн. (у тому числі за 2008-2010 рр. – 5,293 млн грн. та за травень-липень 2014 р. – 2,394 млн грн.). Після тривалих переговорів вдалося знайти постачальника, який взяв на себе зобов`язання не тільки здійснювати комплексні замовлення на весь перелік продукції підприємства, а й забезпечити його всією необхідною давальницькою сировиною та матеріалами, фінансувати власними коштами весь операційний цикл виробництва, забезпечити поступове переобладнання устаткування та оптимізацію енергоспоживання підприємства.

Поступово, крок за кроком, незважаючи на всілякі перешкоди, виробництво вдалося налагодити, робітники стали отримувати зарплату, аж поки нам не заблокували рахунки за старі борги.

– Грошей на виплату зарплатні на рахунку вистачить? – запитую в директора.

– Звичайно, – відповів він, – адже з серпня 2014 року ми працюємо цілодобово, поточна зарплата виплачувалася вчасно.

На підприємстві повний робочий тиждень, працюють 430 фахівців, середня зарплата становить 3021 гривню, тоді як при моєму попереднику була “мінімалка”, виплату затримували на місяці.

Минулого року на зарплату з усіма податками ми використали 54 відсотки всіх коштів, отриманих підприємством, 20,819 млн грн. Стали потроху віддавати старі борги. Тож кому вигідне закриття рахунку виконавчою службою?

– Як складаються справи на заводі після мітингу?

– Це був перший подібний страйк наших робітників. Цього разу керівництво не змогло їх стримати, бо згодне з ними, що не можна працювати безплатно.

– Яким ви вбачаєте рішення проблеми?

– Щоб нам дали час на зміну обладнання, яке морально та фізично застаріло (його знос становить понад 80 %). Щойно постачальник сировини закупив нам за власні кошти азотне устаткування в Німеччині, здавши його нам в оренду за символічну плату, що дозволить економити 20 відсотків електроенергії. Далі на черзі заміна обладнання штучного холоду, стислого повітря, системи оборотного водопостачання, а також інфраструктурні заходи, як то повна заміна старої, ще з радянських часів, термоізоляції та інші заходи, передбачені існуючим на підприємстві планом технічної модернізації та переозброєння. Відтак зменшимо витрати на електроенергію, збільшимо обсяги виробництва. Продукція стане достатньо рентабельною, щоб і зарплату платити, й борги віддати. У нас є план таких заходів на 2016 рік. Ми – держпідприємство, позбавлене будь-якого держфінансування. Та й не просимо
коштів, бо самі знайшли інвестора та постачальника. Нам дайте трохи часу і можливість працювати. Так, минулого року по наших рахунках пройшло 46 млн грн., 20,8 млн (54 відсотки) пішли на зарплату, на ремонт та утримання обладнання – 2,7 мільйона (7,1 %), енергоплатежі (газ, вода технічна та питна, ел. енергія) – 5,3 мільйона (14 %) тощо. Якби ми за ці кошти погасили старі борги, то зупинили б виробництво. При цьому ми маємо кілька незадіяних у виробничому процесі цехів. Підприємство за власний кошт зробило всю необхідну технічну документацію та передало виконавчій службі документи на їх реалізацію – для проведення відповідних торгів та погашення боргів після їх проведення. Ми навіть знайшли орендарів на ці цехи, поки їх продадуть. Фонд держмайна уклав з ними договір оренди цехів, від їх реалізації можна отримати приблизно 2,5–3 млн грн.

– Суд знову відкрив рахунок. Якими будуть ваші кроки?

– Вже склали реєстр платежів на 740,753 тис.грн., з них 400 тис. грн. – на зарплату, інші – енергоносії, податки, охорона, оплата за розробку планів локалізації аварійних ситуацій (ПЛАС) тощо. Через арешти нашого рахунку заборгованість по зарплаті зросла.

Якщо на 1 січня 2015 року вона складала 8,142 млн грн., 1 січня 2016 – 7,037, 1 лютого – 6,954, то вже 1 березня – 7,156 млн грн. (через арешти рахунку). Треба, щоб один рахунок був відкритий постійно для підтримки виробництва. Інші рахунки давно закриті, та вони нам і не потрібні. Як я вже казав, наше підприємство є об’єктом підвищеної небезпеки першого класу. На підприємстві постійно проводяться заходи, спрямовані на забезпечення пожежної та техногенної безпеки.

Тут знаходиться до 600 тонн небезпечних речовин та відходів виробництва ще з 2008 року. В тому числі маємо 27 тонн хлору. Тож підприємство за власний кошт утримує свою аварійно-рятувальну службу в складі пожежної охорони і воєнізованого газорятувального загону, є пожежна та спецтехніка, що проводить цілодобову пожежно-профілактичну роботу.

– А чому ви не врегулюєте юридично, щоб хоча б один ваш рахунок був постійно відкритий?

– Дійсно, є такий закон, який забороняє накладати арешт на єдиний санаційний рахунок. Але тут виконавча служба скористалася тим, що хоча ми й перебуваємо в процедурі санації, й
план санації затвердив комітет наших кредиторів, але його більше року ніяк не може чомусь узгодити наше міністерство. А при неузгодженому плані санації рахунок вважається не санаційним, на нього можна накласти арешт.

Це призвело до страйку робітників. Ми робимо все для того, щоб люди вчасно отримували зароблені гроші, бо, не дай Боже, озлоблений робітник крутне не той вентиль – і “місця буде мало всім”. Чи розділить тоді з нами виконавча служба відповідальність за наслідки?

Погоджується з директором і начальник юридичної служби “Кремнійполімеру” Мікаель Алієв. Він вважає, що це питання можна юридично вирішити, бо держпідприємство напряму підпорядковується Кабміну, який у законному порядку може примусити судовиконавців не арештовувати їх єдиний рахунок. Робітники працюватимуть і зможуть отримувати зарплату, тільки таким чином можна буде сплатити старі борги.

– Спочатку проблему дійсно вдалося вирішити, і на підприємстві стали платити зарплату, – коментує ситуацію директор департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької ОДА Андрій Антонов, – та, як виявилося, завод має масу кредиторів (особливо великий борг перед обленерго). Шість разів поспіль суд виносив рішення на користь заводу, але виконавча служба тут же блокувала рахунок. Таким чином, виплатити зарплату повністю не встигли, хоча гроші на рахунку були. Тобто борги нікуди не діваються, бо кредитори забороняють знімати гроші на зарплату, поки з ними не розрахуються, таким чином, зупиняють виробництво. Виходить замкнуте коло. А страждають від цього трудівники.

Автор: Євген ПАНТЕЛЕЄВ