На столі в одній із кімнат Запорізького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва – електроплитка, на якій у невеличких керамічних посудинах розігрівається віск та кілька видів фарб. Поруч лежать писачки й заготовки під писанки – шкаралупи з яєць без білка і жовтка. Люди, які прийшли сюди навчитися розписувати писанки за прадавніми українськими технологіями, акуратно беруть до рук заготовки, обтирають оцтом, щоб знежирити поверхню й приступають до самого писання. А керує цим дійством, показує учням, як і що робити, майстриня народної творчості Ганна Сілявіна.
Олівець не потрібний
– Одне запам’ятайте: одразу вчіться, щоб звести лінію писачком, олівцем не робіть цього, – каже Ганна Іванівна учням. – Намагайтеся працювати тільки писачком. Треба починати зі складної символіки, бо просту ви потім завжди зможете відтворити. Зараз ми робимо найскладніший орнамент – косівської школи писанкарства. Під час роботи над писанкою не можна відволікатися на розмови, щоб не затремтіла, не ворухнулася рука.
І учні беруть до рук писачки, вмокають у гарячий віск, починають писати на заготовках різноманітні символи. Виводять їх ретельно, ніби власну долю малюють. Це – восьмикутна праукраїнська зірка, різноманітні хрести – символи чотирьох сторін світу та добування вогню, свастики – символи Бога сонця у давніх слов’ян (на санскриті слово “свастя” означає “щастя”) тощо.
Спочатку малюнки воском наносять на біле поле заготовки, затим її фарбують у жовтий колір і дають висохнути. Потім усі візерунки, що будуть жовтого кольору, малюються воском, і майбутню писанку фарбують уже в червоний колір. Після висихання наводяться воском лінії, частини символів, які будуть червоного забарвлення. А далі цю заготовку фарбують уже в чорний колір. Тобто, процес фарбування відбувається поступово, починаючи зі світлих і закінчуючи найтемнішими кольорами. Після висихання чорної фарби писанку нагрівають над електроплиткою й рукою знімають із неї розплавлений віск. Усі малюнки-символи проявляються, як на фотопапері. Писанка стає красивою, вона просто вбирає очі!
Сама Ганна Сілявіна родом із села Просторів Косівського району Івано-Франківської області. Живе в Запоріжжі 15 років. Мистецтво писанкарства освоїла змалечку. А тепер проводить майстер-класи в осередку НСМНМ.
Творитимуть прекрасне власноруч
Люди, які хочуть навчитися цьому мистецтву, приходять на майстер-клас. Ось їхні розповіді:
Лариса Купчинська – керівник ансамблю народного та побутового співу й танцю “Оксамит”:
– Ще жодного разу не тримала в руці писачка, але мені так подобаються писанки! Тож прийшла, щоб спробувати виготовити цей витвір власноруч.
Василь Палійчук:
– Я – учень майстрині Ганни Сілявіної. Раніше навчався у Львівській спеціалізованій музичній школі імені Соломії Крушельницької по класу флейти, фортепіано та диригентства. Дечому в писанкарстві вже навчився, та хочеться вдосконалити своє вміння.
Ірина Стельмах:
– Я – домогосподарка. Уперше сьогодні тут із моїм молодшим сином Валерієм. Йому сім років. Хай дитина доторкнеться до прекрасного.
Яна Головань, керівник гуртка малювання міського палацу дитячо-юнацької творчості:
– Прийшла сюди вдруге, минулого року тут уже була. До цьогорічного Великодня зможу сама виготовити писанки. Пишу їх тільки я одна в сім’ї.
А ось родина Москаленків прибула в повному складі: члени Національної спілки майстрів народного мистецтва Сергій і Олена з дочкою Лізою (дитині дев’ять років, третьокласниця, на майстер-класі вперше). Із дому взяли навіть свої власні писачки.
Думати треба тільки про хороше
Тепер – кілька запитань майстрині.
– Які символи вкладаєте в писанку?
– Зараз, у піст, – лише Великодні. Бо сама писанка пов’язана з Воскресінням Господнім. А після посту вже виготовляється сувенірна писанка. Там може бути інша символіка, малюнки. Але в жодному випадку на писанках не можна залишати свої ініціали. Адже саме яйце є символом всесвіту.
– Майстриня має бути у вишиванці, як ви зараз?
– Не завжди, але в ній усе-таки краще й приємніше писати. Коли готуєш писанки, треба думати й розмовляти про все гарне, щоб фарба “зловилася”. Кажуть, і не дарма, як тільки про погане йдеться, то фарба не “ловиться”, і тоді писанка стає, наче облізла, не має чіткого вигляду.
– Фарби самі готуєте?
– Вони зараз штучні. Раніше, звичайно, використовували лише натуральні барвники – із рослин, квітів… Ми використовуємо найчастіше три фарби – жовту, червону й чорну. Раніше, щоб мати жовту, спеціально варили її з лубу яблуні, він розташований одразу під корою. Шкаралупа майбутньої писанки повинна бути лише білого кольору. Інакше потім саме білого забарвлення малюнкам і не вистачатиме.
– У вас віск чорного кольору…
– Так краще – видніше його на заготовці та на жовтій, червоній або зеленій фарбі. Віск підігрівається майже до кипіння й починає трохи підгоряти – стає темним. Якщо додати до нього озокериту, то буде одразу чорний. Озокерит продається в аптеці, він ще й понижує температуру плавлення воску – від тепла руки вже плавиться. Віск придбати – нині не проблема. Його на базарах бджолярі продають.
Спілка майстрів: труди і дні
Майстер-класи в осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва – не новина. Їх проводять тут не тільки з писанкарства. Але про це краще розповість голова осередку, заслужений майстер народної творчості України Олександр Вільчинський:
– Організовуємо щороку, за два тижні до Великодня, майстер-класи саме з писанкарства. Адже цей вид мистецтва напівзабутий у народі. Наше завдання – навчити людей тому, що втрачене в часи агресивного атеїзму. Тому запрошуємо всіх, хто бажає навчитися. Домовляємося з майстрами. Майстер-клас із писанкарства проводять Ганна Сілявіна або Галина Павлів, заслужений майстер народної творчості України. Я забезпечую проведення майстер-класу технічно (фарби, писачки, віск, різне обладнання).
Вишивка, гончарство, Петриківський розпис, різьблення – такі майстер-класи проводимо тут. Як потепліє – будемо робити це на Хортиці, на території культурно-історичного комплексу “Запорозька Січ”. За словами працівників заповідника, через Січ минулого літа пройшло 250 тисяч відвідувачів. Якщо вони туди ходять, то ми повинні там і працювати. Я особисто веду майстер-клас із гончарства, Станіслав Листопад – із обробки деревини, ложкарства.
Нещодавно Олександр Олександрович приїхав із Києва, зі Спілки. Задоволений – вісім наших майстрів атестували там, а це – майбутнє поповнення осередку. Вони ще не члени Спілки, але це вже – найперший, кандидатський, щабель до вступу. Спілкувався пан Олександр також із майстрами в Чернігові щодо токарної справи з обробки деревини – потрібно нашим умільцям перейняти й цей досвід.
