Як і багато хто із українських патріотів, Юрій Сиротюк пройшов Майдан (саме він впровадив термін «Революція гідності»), був учасником АТО, він колишній нардеп 7 скликання, а зараз працює в Київраді й час від часу мандрує центральною та східною Україною, доносячи до людей національну ідею. Нещодавно побував у Запоріжжі і, схоже, після спілкування з ним у людей змінюється світогляд на те, що відбувається зараз у країні
Хто виграв від революції?
Юрій Миколайович вважає, що після «Революції гідності» у нас почалась контреволюція негідності, тому й жити в Україні краще не стало.
– Владу зараз мають не ті, хто виходив на Майдан з революційними змінами на краще, а ті, хто, по суті, керували раніше. Останні 26 років усі реформи в Україні робили ліві та ліберали, і ми бачимо, до чого це призвело. Спочатку її нищили комуністи, потім ліберали. Таких людей потрібно позбавляти права робити будь-які реформи в країні. Якщо назвати «перемогою» революції те, що засновник «Партії регіонів» Петро Порошенко став одним з головних олігархів в Україні, а люди, так і не ставши господарями на своїй землі, з того часу лише бідніють, то яка ж це перемога народу? – каже Юрій Сиротюк.
Тоді, в лютому 2014 року, на Майдані всі люди вже віталися бандерівським гаслом: «Слава Україні! Героям слава!» та використовували там червоно-чорні прапори. Хоча ніхто не знав, якою насправді має бути революція. Так за два тижні до кривавої розв’язки подій на Майдані народився проект «Бандерівські читання», бо саме Степан Бандера і його послідовники були найкращими революціонерами в Україні. 2 лютого в приміщенні Київради Юрко Сиротюк та його товариші-націоналісти зробили перші «Бандерівські читання», щоб показати людям, як вони бачать революцію.
– Це не зміна одних голів на інші і не бунт «п’яної матросні», – говорить він. – Революція – це якісні, корінні зміни на користь більшості населення. Якщо ми кажемо, що революція – це зміна Януковича на Порошенка, то в підсумку побачили, що нічого не змінилося. Жодної з вимог Майдану не виконується. Зате виконують вимоги Міжнародного валютного фонду, якісь доступні їм реформи і таке інше. Нам говорять, що ви націоналісти і ваше завдання вмирати. Треба виходити на Майдан? Ідіть, а владу будемо ділити ми – Порошенки, Яценюки та інші. Треба йти на війну? Ідіть, воюйте з москалями, а ми будемо робити «реформи», бо знаємо як.
Їм потрібна наша земля
Загалом, «Бандерівські читання», це не проект про минуле, де розповідають про історичні речі, це дорожня мапа в майбутнє нашої країни, вважає Юрій Сиротюк. Ні Схід, ні Захід не повинен нав’язувати, що нам робити, бо жодна нація цього не потерпить. Ми були третьою в світі ядерною державою, а тепер стоїмо майже на колінах і хто тільки не хоче на нас напасти. Якась маленька Угорщина диктує, чи можемо ми мати на Закарпатті військові частини або розмовляти українською мовою. Вже на міській раді повинен висіти лише їх прапор – угорський. І це вони говорять серйозно. Як і поляки, котрі нам розповідають, кого любити, а кого ні. Сьогодні їм не подобається Бандера і Шухевич, завтра вони скажуть не шанувати гайдамак, а післязавтра згадають Богдана Хмельницького і Запорізьку Січ, бо козаки знищили цю державу в середні віки.
– Багато хто тепер нам щось нав’язує, і ми, націоналісти, вважаємо, що прийшов час братися до справи самим. Хто робить революції? Виключно націоналісти – ліберали та соціал-демократи не роблять революції. Треба прибрати від керівництва державою тих, хто 26 років, розповідаючи про якісь реформи, насправді нищить нашу країну. У них лишилася в плані лише одна реформа – забрати у людей землю. Тому вони й розповідають нам, що у всьому світі її продають. Але цього не відбувається у Франції та Канаді, де земля належить державі, а люди лише можуть брати її в довгострокову аренду. У світі вже не вистачає людям їжі та питної води, бо кожна шоста країна голодує. І світ вже дивиться, де є чиста вода, свіже повітря та продовольство. Зараз Україну в цьому питанні чекають великі виклики, і на них здатні реагувати лише націоналісти, – запевняє Юрко Сиротюк. №1 Юрій Сиротюк
В Європі всі країни сформувалися в результаті національних революцій. Народи повинні жити за принципом спорідненності на своїй землі й бути рівними. До Великої Французської революції в країнах було три стани: дворяни, духовенство і безправний народ. А революція сказала, що всі повинні бути громадянами – свобода, рівність, братерство. До речі, наша гайдамаччина та козаччина ще до Французської революції проголосила гасло України «Без холопа і без пана!» Але українську революцію тоді «затопили в крові», і про це замовчують.
– Країна повинна бути об’єднана на основі однієї нації, як це відбулося в Європі. Всі тоді здобували свою незалежність – тільки ми її проспали, – нагадує Сиротюк.
Якою б мала бути АТО
– Ми напередодні святкування великих подій, і я знаю, що в Запоріжжі їх будуть відзначати. Це коли 100 років назад відбулось найблискучіше АТО в історії української держави – похід Петра Болбочана. Тоді за 2 місяці одна українська дивізія, 1 березня звільнивши від москалів Київ, 28 квітня звільнила Крим. Оце була справжня антитерористична операція, а не та, яка триває зараз вже більше 4 років на Донбасі, і їй не видно кінця-краю. То було справжнє визволення, тому що Запоріжжя звільняли не німці чи «совєти» – його могли звільнити лише українці. А коли один окупант змінює іншого, то це не визволення. Тому ми з вами живемо в часи незакінченної 100-літньої національно-визвольної революції, і вона мусить закінчитися для того, щоб ми стали європейською країною. Або ми так і залишимося колонією, а українці буть єдиними білими рабами в Європі. Лише в національній державі буде економічний ріст та соціальний розвиток суспільства, – переконаний Юрій Сиротюк.
Вже помічено, що кожна українська революція завжди натикається на російську агресію. Тільки-но ми починаємо боротьбу за незалежність, до нас одразу приходять москалі. Так відбувається вже кілька століть поспіль, і свою Батьківщину завжди захищають патріоти-націоналісти. Жоден ліберал не стане цього роботи, а поїде собі геть проживати награбоване десь на Мальдівах.
– Але ж ми велика країна з богатющими ресурсами, і не повинні шукати у когось захисту. Хто ще в світі може 4 роки воювати з Росією й усміхатися, як колись козаки, що йшли в бій? Від якої країни за цей час щось би лишилося? Запитайте німця, чи готовий він воювати з Росією? У нього ноги будуть трястися. Згадайте, коли Путін воював з Грузією – за два дні вони вже стояли під Тбілісі. У тих же естонців стратегія проти Росії така – «пару годин відстрілюватися» і чекати НАТО, – говорить депутат Сиротюк.
Хто нами керує
– Вважаю, що ми не маємо підтримувати в Росії жодну політичну партію, вони всі імперіалісти й бажають знищення нашої незалежності. Ми не віримо в Навальних та інших. Ми завжди були великою країною. Повірте, слабкий народ на такій землі не виживає. Де ті великі народи, які сюди приходили? Половці та печеніги – що від них залишилося? Ми не такого слабкого десятка, як комусь цього хочеться – просто потрібно зробити нормальну національну державу. Кожна революція – це насамперед революція в мізках. Мета нашої революції зробити велику, заможну Україну на українській землі. Нам кажуть, мовляв, давайте будувати якесь громадянське суспільство, політичну націю. Тобто це коли Коломойські, Корбани та інші олігархи – політична нація, а ми тоді хто? Згідно останнього перепису населення на цій землі живе 80% етнічних українців. Що нам робити? Це неправильно, коли країною править якась політична нація, що складає 15% від мешканців країни, яка не говорить нашою мовою, не сповідує наших звичаїв, не дотримується нашої віри, не знає, хто такі козаки, їм байдуже все це – вони тільки знають про Ієрусалим. І говорять: «Вот мы украинская, политическая нация. А вы украинцы-фашисты, которые хотят говорить своей «мовою» и требуют к себе уважения», – обурено розповідає Юрій Сиротюк.
– Знаєте, я втомився, що країною правлять чужі, я не хочу більше реформ. Тому що закриття шкіл та медичних закладів – це не реформа, це знищення людей, – підкреслив він.
Український народ – це мирний, «до зубів озброєний» народ
До речі, київський гість запевняє, що американці передбачили нашу війну з Росією ще в 1991 році. Американський розвідцентр «Стратфорд» ще тоді писав у своїх прогнозах, що в березні 2014 року Росія нападе на Україну. Нападе не прямо, а через так званих добровольців. Вона буде використовувати мітинги російської меншини під гаслом захисту «русского языка». Вони це передбачили з точністю до дня самого нападу та виконавців. Там тільки призвіщ Стрілкова та Гіркіна не було. І ні Європа, ні США палец об палець не вдарили, щоб зашкодити цьому. Те ж саме ще в 1956 році написав в своїй статті «Третя світова війна і визвольна боротьба» Степан Бандера, де попереджав, що тільки Україна буде незалежною, Росія нападе на неї через добровольців, що США не буде втручатися, а скаже зробити це Франції та Німеччині. А ті, в свою чергу, займуть ту позицію, яку ми бачимо зараз.
– Якщо у вас є книга «Як завершити українську революцію», то можливо, маєте відповідь, як завершити війну на Донбасі?
– Історія говорить про те, що Москва нас в спокої ніколи не залишить – тут або ми їх, або вони нас. Ми воюємо з другою в світі за ядерним потенціалом державою, яка може мобілізувати мільйонну армію. Давайте не будемо будувати ілюзій стосовно нашої армії – в світовому розумінні вона не професійна. На Донбасі ми зараз маємо контрактне рабство, а добровольців звідти вже «вичистили». Всі ж розуміють, що Путіна зупинив український народ, який повстав добробатами та волонтерами. Жінка, яка десь в Херсоні чи Франківську плела маскуючі сітки, виконала не меншу роль, бо, як кажуть, на одного з автоматом потрібно ще 9 волонтерів. Дитина, яка присилала для бійців малюнок зі словами подяки, для нас була цінніше, ніж бронежилет, – згадує ветеран АТО.
Є у нього і розуміння, як діяти далі в цій війні. Перше, що потрібно зробити – знову стати ядерною державою. На такі країни не нападають. У нас є перспектива її відновлення, але на це піде 5-10 років. Тому зараз потрібно відновлювати стратегічний ракетний потенціал. Приміром, у Дніпрі випускають ракету «Сатана», яка може облетіти весь світ, а «Південмаш» у цей час ріжуть на метал.
Друге – зрозуміло, що нам було б добре зараз потрапити під захист НАТО, але наближчих років 5 нас туди не візьмуть. Тож поки немає ні того, ні іншого, нам терміново потрібно вводити патріотичне виховання молоді, так, як це зараз робиться в Прибалтиці. В старших шкільних класах там уже люблять Батьківщину з автоматом у руках. А ще кожен український чоловік і жінка мають віддати військовий обов’язок державі. Це має бути мінімальний стрілецький вишкіл, приміром, як у Швейцарії. Наша мета – український народ це мирний, «до зубів озброєнний» народ. А на кордоні з Росією потрібно зробити військові козацькі поселення, так, як вона зробила це на Кавказі. На кордоні з Росією сєпари жити не повинні, там має мешкати найбільш патріотичний елемент. Так, як це було колись на Запоріжжі – тут не жили проросійські чи протатарські налаштовані елементи.
Говорите мовою ворога – чекайте Путіна
В інтелектуальній сфері потрібно менше вживати російську мову, тому що в їх військовій концепції так і записано – захищати всіх російськомовних. Тож, якщо ви продовжуєте це робити і далі, то рано чи пізно чекайте на Путіна. Менше російських церков, тому що це прямий його інструмент, це ключові блок-пости.
– Таке вже відбувалося в Одесі, Криму, на Донбасі – склади зброї, агітація, захоплення українських військових частин робилося під наглядом ФСБешників у рясах. І менше повинно бути російського бізнесу. Тобто олігархів. Та й тіж люди неукраїнського походження, які вже 4 роки знаходяться при владі, думаєте, не можуть вивчити нашу мову? Ні, російська для них – це знак вищості. Вони пани, а пани говорять російською, – говорить Юрій Миколайович. – Сильна Україна не потрібна нашим сусідам, а корупційна їх влаштовує. Угорщина, Польща дружить з Порошенком, а не з простим народом. Ці країни та Росія ні разу не зробили заяви на офіційному рівні, щоб Україна боролася проти корупції. Чому ми такі бідні? Тому що в країні створена несправедлива система розподілу національних багатств. Якщо розглядати їх як один пиріг, то 9/10 забирають собі від нього олігархи. Вони всі свої заводи на Україні оформили, як офшори, якими начебто керують іноземні громадяни. Ті вводять сюди гроші, як інвестиції, а виводять девіденти. Тобто податки державі вони взагалі не платять. І навіть коли ми всі платимо військовий податок, то олігархи – ні, бо вони іноземні інвестори.
На думку Юрія Сиротюка, необхідно негайно проводити деофшоризацію – всі підприємства мають бути зареєстровані в Україні.
– Олігархи 20 років грабували нашу державу, і потрібно 50% їхніх грошей списати в бюджет держави, оскільки податків вони не платили. А інші 50% ці люди повинні вкласти в модернізацію українських підприємств тому, що вони свого часу вкрали старі радянські підприємства і пальцем не поворухнули, щоб їх якось модернізувати. Тобто вони їх купуть, експлуатують, а потім вирізають на метал. Якщо ми не проведемо деолігархізацію, то в Україні нічого не зміниться. Розумієте, олігархат – головний внутрішній ворог України, який знищує українську націю. І це, на жаль, ключовий союзник Путіна в Україні. Не людина іншої національності, чи росіянин, який тут живе – хай живуть собі спокійно, тільки не виступають проти української держави. Вони прийшли в нашу хату, живуть в ній, тож хай поважають наші звичаї, – говорить Сиротюк.
Військова складова в війні з Росією займає лише невелику частину, а ще проти нас ведуть фінансову, світоглядну та інформаційну війну.
– Що є головною зброєю Путіна? 112-й телеканал і той же Рабінович, який сидів в СРСР за розкрадання соцвласності 15 років. Це шахрай, на якому клейма ніде ставити, але він тепер промиває людям мізки з телеекрану, говорить те, що народу подобається і, відповідно, має рейтинг до 10%, – підкреслює пан Юрій.
– Коли ви їздите по сходу України, які помічаєте настрої у людей?
– Скажу, що інтерес до українського на Сході більший, ніж на Заході. Ні у Тернополі, ні у Львові, ні у Франківську в суботу о десятій ранку ми стільки людей, як у Запоріжжі, на зустрічах не бачили. Тому останні роки я свідомо їзджу тільки в центральну та східну Україну. Нещодавно був і на Донбасі, де в прифронтових містах взагалі збираються повні зали. Люди вже спраглі до розуміння того, що націоналізм – це як імунітет нації. Він не потрібен у спокійному суспільстві, де все й так добре. А от там, де болить і пече, в ньому є потреба. Туди, де відбулися марші УПА в Україні 14 жовтня і 1 січня, Путін не дійшов. Бо люди в цих містах повірили, що бути українцем – це нормально. А там, де росіяни інформаційно «окупували їхні мізки», туди й прийшли їхні війська. І в те ж Запоріжжя він не зміг прийти, бо попри наше совкове минуле, це дуже націоналістичне та свободолюбиве місто, де він отримав опір.
Коротка справка. Юрій Сиротюк народився 10 квітня 1976 року в Рівненській області. У 1998 році закінчив Тернопільський державний педуніверситет і працював учителем історії. В 2002 році закінчив аспірантуру Лінгвістичного університету, а в 2011-му – Київський нацуніверситет ім. Т.Г.Шевченка за фахом «правознавство». Одружений. Виховує двох синів – Романа і Святослава. Депутат Київської міської ради VIIІ скликання. Був добровольцем АТО, спочатку в поліцейському батальйоні «Січ», а потім в «Карпатській Січі», яка воювала в Пісках під Донецьким аеропортом. Згодом їхній добробат легалізували в складі 93 бригади ЗСУ.