Ежегодно 14 июня в разных странах мира отмечают Всемирный день донора крови.
«Скільки буду почуватися добре – стільки й здаватиму кров!» – слова справжнього гуманіста, почесного донора України Олександра Купрія. Олександр Васильович здає кров з 15 років й загалом пройшов процедуру близько 147 разів. Про те, як бути донором і чому це важливо, дізнавалась «ЗС».
Військова справа – справа життя
Наш герой – людина різностороння. Закінчив Олександр Купрій Нагайський сільхозтехнікум, у якому до того навчалися його батько та дідусь. Після навчання, як і всі хлопці, пішов на службу в армію. За своє життя Олександр Васильович працював і в науково-дослідницькому інституті, і на підприємстві, керував одним із запорізьких парків, але в душі – завжди залишався військовим. Більшість чоловіків у родині продовжували служити після армії, Олександр Васильович, спробувавши на собі різні ролі, пішов на службу у 90-ті: спочатку сім років був міліціонером, згодом – працював у «Кобрі», де врятував 36 життів. У 2005 році Олександр Купрій вступив у ряди ГСЧС.
– Я починав старшим техніком у дослідницько-випробувальній лабораторії головного управління ГСЧС. До моїх обов’язків входило робити висновки про причини пожеж, а також досліджувати пожежне обладнання, яким користуються бійці. Крім того, ми проводили дослідження на безпеку будівельних матеріалів (пінопласту, пластику, піночерепиці тощо), які використовували в будівлях масового скупчення людей. Це дуже важливо, адже дуже часто люди гинуть не через вогонь, а через отруєння продуктами горіння, – зазначив Олександр Купрій.
Робочі будні були непрості: разом з колегами Олександр розбирав завали та шукав істину причину скоєного лиха: коротке займання, недопалок, людський фактор. Як зазначив Олександр Купрій, у більшості випадків причиною пожеж є замикання електропроводки, потім – людський фактор.
Так, одну з пожеж запам’ятав на все життя – займання гіпермаркету «Нова лінія» у 2009 році. Причиною пожежі була людська байдужість та неуважність: форма співробітників магазину була пошита з синтетичних тканин, які при терті дають статичну напругу. З якоїсь причини у магазині пролили розчинник і через іскру з одягу відбулось займання.
– Людей охопила паніка, система пожежогасіння одразу не спрацювала, і відвідувачів потрібно було терміново евакуювати. Люди виходили на вулицю через аварійні двері, а у будівлю тим часом потрапило повітря, яке рознесло полум’я, і магазин за добу повністю згорів. Дивом обійшлося без постраждалих. Встановити причину – дуже важливо, адже це дозволить у майбутньому уникнути повторення помилок, чим ми й займалися, – розповів Олександр Купрій.
З 2011 року Олександр Васильович працює начальником відділу обслуговування ГСЧС: він відповідальний за головний пост управління, слідкує за пропускним режимом та за тим, щоб у хлопців було все необхідне для ведення служби.
Бути донором – у крові
День, коли вперше здав кров, Олександр Васильович пам’ятає, як учора. У 1979 році п’ятнадцятирічний Сашко проходив медкомісію й раптом став донором.
– Це був звичайний осінній день. У поліклініці наш курс проходив огляд, і нас реєстрували. Тут прийшла співробітниця й запитала: «У кого перша група крові?», я відповів, що в мене й погодився допомогти, – розповів Олександр Купрій.
Саму подію хлопець не сприйняв як щось небачене. Мати й тато Сашка все життя були донорами, тож вже тоді він усвідомлено прийняв рішення продовжити добру справу. Щодо страху – його не було. Сашко з дитинства відчайдушний хлопчик. Він з 7 років сам вчив себе не боятися, навіть одного разу ходив уночі на кладовище.IMG_0433
У Олександра Купрія – перша група крові позитивного резусу. Саме вона є універсальною, тобто підходить всім іншим групам та резусам. А от людині з першою групою позитивного резусу необхідна лише така сама кров. На щастя, таких випадків у житті нашого героя не було.
Як зазначає Олександр Васильович, за 147 разів здачі крові він ніколи не відчував слабкості та втоми. Навпаки – після процедури відчуває себе прекрасно.
– Починав здавати кров я 2-3 рази на рік. Після армії процедура пішла у систему – 5-6 здач. Взагалі кров можна здавати кожні 56 днів по 450 мл, адже за цей період вона відновлюється, – пояснив почесний донор.
Окрім систематичного відвідування пункту переливання, на обласній станції переливання крові знають – на Олександра Васильовича можна покластися. Якщо терміново необхідна кров, йому достатньо лише подзвонити – і він допоможе. Взагалі кількість переливань давно перейшла відмітку «почесного донора», й Олександр Купрій уже давно «заслужений донор», щоправда, без державної нагороди.
За життя траплялись випадки, коли Олександру Купрію проводили пряме переливання: від донора одразу до пацієнта. Так, Олександр Васильович врятував тяжко травмованого після аварії чоловіка та молоду маму, яка після кесаревого розтину втратила багато крові.
Для організму донора переливання лише на користь, вважає Олександр Купрій.
– З давніх-давен людство кровопусканням лікувало багато хвороб, – зазначив почесний донор. – Після здачі крові очищуються судини, кров оновлюється, тобто сама себе знезаражує, що позитивно впливає на роботу головного мозку, проходить головний біль. У дні перед та після здачі необхідний правильний режим харчування: не приймати спиртне, не їсти жирного, смаженого. Не можна перед здачею крові вживати яйця, молоко. Зранку перед процедурою необхідний легкий сніданок, можна чай та печиво – це є на будь-якій станції та лікарні.
Як зазначає Олександр Купрій, щоб стати донором, потрібне бажання та усвідомлення того, що твоя кров комусь знадобиться. Щодо звань – вони не додадуть додаткових грошей, лише кілька вихідних до загальної відпустки.
– Бути донором – це почесно, бо це порятунок життя людини. Мене часто питають про донорство, я розповідаю про свою справу. Багато знайомих і навіть зять теж стали донорами, – розповів Олександр Купрій.
На донорстві крові Олександр Васильович не зупиняється. Нещодавно в Україні було прийнято закон про трансплантацію органів, до якого наш герой відноситься позитивно і навіть сам готовий дати згоду на процедуру у випадку непередбаченої життєвої ситуації.
Газета «ЗС» поздоровляє Олександра Васильовича зі святом та бажає міцного здоров’я. Хай Ваша допомога завжди буде оцінена гідно і принесе користь комусь, хто її потребує.