У доктора філологічних наук, професора Наталі Торкут кожна днина справді-бо виповнена вщерть. Ще б пак, адже ця чарівна й напрочуд тендітна добродійка – завідувачка кафедри англійської філології та зарубіжної літератури Інституту іноземної філології Класичного приватного університету. А ще Наталя Миколаївна є засновницею і провідним науковим співробітником лабораторії ренесансних студій, що є спільним проектом Класичного приватного університету та Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. І вона ж – директор Українського міжуніверситетського науково-дослідницького Шекспірівського центру.
Коло її діяльності неабияке. Команда пані Наталії досліджує літературу та культуру доби Відродження. Уже захищено одинадцять кандидатських дисертацій. Зібрано прекрасну бібліотеку на понад чотири тисячі наукових джерел. Діє здебільшого жіночий колектив завзято, творчо. Наталя Миколаївна пишається своїми колежанками.
– У нашій здруженій команді панує гармонія, – любить підкреслювати вона. – Дар’я Лазаренко – то справжній аналітичний розум; Ганна Храброва – креативність, комунікабельність; Дар’я Москвітіна – широчінь культурознавчої і літературної ерудиції; Ксенія Борискіна – відповідальність, організованість; Анастасія Боковець – ніжна поетеса; Вікторія Шереметьєва – комп’ютерний ас; Вікторія Маринеско – вмілий менеджер; Ганна Козьмик – досвідчений міжнародний контактер… Без них не уявляю нашої роботи. До речі, усі вони чудові викладачі, улюблениці студентства.
Під орудою Наталі Миколаївни ця беручка команда проводить міжнародні конференції; створила власний сайт “Український Шекспірівський портал”; започаткувала видання аналітичного журналу “Шекспірівський дискурс”, що вже удостоївся гранту Американського наукового товариства імені Т. Г. Шевченка; спільно із Союзом українок Америки організовує щорічні всеукраїнські конкурси серед молодих учених на найкращу шекспірознавчу науково-дослідницьку розвідку (принагідно: переможець отримує 500 доларів, другий призер – 300, третій – 200); разом з іншими шекспірознавчими структурами країни проводить різноманітні наукові й інтелектуально-просвітницькі акції. Усього й не перерахувати – газетної сторінки не вистачить.
Є омріяна, обрана, копітка робота – і це головне. Під дбайливою опікою команди Наталі Торкут – Мала академія наук. Їхні вихованці починають вивчати непросту науку “Шекспірознавство” у школі і потім стають кандидатами наук. Такий проект дуже прийшовся до вподоби учням! Для молодих дослідників постійно організовуються наукові майстер-класи.
… А перший запис у трудовій книжці Наталі Миколаївни – про вчительство англійської мови у школі села Бориси, що у Глобинському районі Полтавської області. Не поступивши опісля школи до інституту, вона стала у бабусиному селі шістнадцятирічною вчителькою. Нині, повироставши, тогочасні її дітлахи пишуть листи, телефонують. Вдячні учні!..
Це згодом вона стане професором. А спочатку щосили справджувала вимріяне. Закінчила англійське відділення філологічного факультету Дніпропетровського університету. Кандидатську дисертацію захистила в Московському університеті імені Ломоносова. Докторський ступінь здобула в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. Тема докторської дисертації – “Проза англійського Ренесансу”.
– Нічого б не змогла домогтися без підмоги рідних, – каже Наталя Миколаївна, – безмежно за все вдячна батькам. Мама, Марія Савеліївна, свого часу трудилась крановою машиністкою на “Дніпроспецсталі”. На цьому ж підприємстві розливником сталі був тато, Микола Іванович, царство йому небесне… Завше опираюсь на надійні плечі чоловіка Юрія Івановича Черняка – науковця та сина Ігоря – юриста. На радість нам росте внук Назар. Донька Юлія закінчує школу.
– Чому захопились епохою Ренесансу?
– О! Там же висока духовність, присутність справдешніх еліт.
– Яка Ваша найулюбленіша цитата-перл?
– Слова з книги “У пошуках імені й обличчя” українського філософа із Мюнхена Михайла Блюменкранца: “Різних епох у всіх народів існувала духовна еліта. Невелика верства людей, що володіла більш розвинутими рецепторами естетичного, більш тонким духовним слухом. Вони задавали суспільству культурну планку і виконували роботу “настроювачів”, підтягуючи ослаблі струни, намагаючись домогтися потрібної чистоти звучання. У суспільстві міг панувати повний дисонанс, але залишалась можливість з ним впоратись до тих пір, поки існував камертон, здатний повернути потрібну настройку. Таким камертоном, мірою гармонії і була для суспільства його духовна еліта”.
– Кого читаєте, шановна професорко Наталіє Миколаївно?
– Серед моїх улюблених – Уїльям Шекспір, Райнер Марія Рільке, Айріс Мердо. Безсумнівно – Тарас Шевченко, Василь Стус, Ліна Костенко…
– Щасти Вам!
Фото Володимира Шеремета