Запорізький муніципальний театр-лабораторія «Vie»  до завершення сезону подарував глядачам справжню класичну виставу – поставив драматичну поему  «Одержима» Л. Українки.

Над постановкою працювали  режисер-постановник Тетяна Нестерова, художники Микола Бірюков та Наталя Ступакова, хореограф Тетяна Хасянова. Взагалі ж до вистави приклали руки та талант усі робітники театру, форму вистави шукали досить довго: вона розвилася від пластично-поетичної драми спочатку до монодрами, а у фіналі – до повномасштабної вистави.

Ролі виконують артисти: Ілона Ліпка (Міріам), Микола Білик (Месія), Юлій Гаврілов (Іуда), Олександр Кокарьов (Апостол Петро)   Євген Залюбивець (римський воїн) та інші артисти нашого театру. Нагадаємо, Микола Білик є ще й солістом гурту «Все поруч».

За словами режисера постановки Тетяни Нестерової, класична драматична поема одного з духовних лідерів нації виявилася дуже актуальною для сучасності:

– Сьогодні буквально у повітрі витають теми ненависті, непрощення. Діляться території, мови. Усі ненавидять усіх – ворогів, рідних, друзів. Ніхто нікого не хоче прощати. Але ж якщо проявити милосердя, то в нашому соціумі щось би змінилося на краще… Ми вирішили донести цю думку до глядача.

Режисер своїм прочитанням драми  поставила питання: що важливіше – закон любові чи закон справедливості? І своєю виставою театр намагається дати відповідь на це питання. Театр сценічною мовою говорить про те, що ненависть веде до руйнування, ненависть “виїдає” душу.

Оформлення вистави – достатньо містке, метафоричне. Є й деякі зміни у звичному образі класичного твору. Якщо в Л. Українки фон  дещо панорамний, то для вистави обрано камерну атмосферу. Ми бачимо накопичення каменів (який інколи час збирати, інколи –  розкидати), символ кількох біблейських легенд. Це – одночасно  й Голгофа, й скеля, з якої Міріам спостерігає за Месією у пустелі.

 Одна з режисерських знахідок –  для спектаклю інсценізовано кілька сцен з Нового Завіту. Для їхнього втілення автори консультувалися у священиків.

Цікаво, що в Біблії такого персонажа, як Міріам не було. Ця пассіонарна особистість вигадана самою Лесею Українкою, як вважають дослідники її творчості, вочевидь, вона втілює бунтарські погляди самої  авторки. Вона любить Месію як людину, готова запросити його образ до свого серця, але його погляди не хоче прийняти. Театр дуже бережно підійшов до слова, майже нічого не скорочуючи із тексту авторки.

Ще одна беззаперечна знахідка постановки – музично-емоційний фон вистави. У Л.Українки скорбну пісню співає Міріам,  у виставі звучать пронизливі східні мелодії.

Після вистави колега артистів, відомий запорізький театральний діяч  Микола Махевський оцінив роботу товаришів «по цеху»:

– Хочу відзначити, що вистава відбулася як мистецьке явище. Добре, що вона з’явилася в ювілейний рік, але позбавлена офіціозу. Добре, що саме у «Vie»  звернулися до української класики, відкрили для себе Лесю Українку, знайшли своєрідне режисерсько-акторське причитання.

Як розповіли нам автори, театр пропонує цю виставу переглянути вчителям, педагогам шкіл та учбових закладів міста. Можливо, департамент освіти міста зацікавиться ідеєю та  допоможе організувати такий захід. А вчителі зможуть запропонувати виставу для перегляду молоді.

Нагадаємо, драматична поема «Одержима» Лесі Українки – це авторська інтерпретація біблійного сюжету про життя і смерть Ісуса Христа.
Головна героїня Міріам відчуває велику, трагічну, божевільну любов до Месії. Це  – любов-одержимість. Вона готова принести себе в жертву за того, кого любить. Готова вмерти, не шукаючи і не маючи навіть надії на взаємну любов. Але душа її сповнена ненависті до всіх, хто не цінує Месію. Міріам ненавидить усіх  ворогів. Одержима любов’ю до Месії, вона не може сприйняти проповідей про любов до ворогів. Жінка переймається ненавистю до всього лицемірного і фальшивого. Та для  Месії жертовна любов – це милосердя, благовоління і любов до ближнього.
Галина СОЛОВЙОВА