Спочатку – невеселі цифри. Кількість інвалідів в Україні у 2007 році була 2,4 млн. осіб. На початок 2010 року – 2,6 млн. осіб, на кінець 2011 року – 2,709 млн. (за даними Рахункової палати за різні роки). І це лише ті люди, які мають офіційний статус інваліда, чимало ж безпорадних людей (особливо в сільській місцевості та ті, що не мають активних родичів) живуть із обмеженими можливостями, не маючи такого статусу. Також не тішить і тенденція “старіння нації” (кількість людей пенсійного віку істотно переважає над молодим населенням), притаманна, втім, усім країнам Європи. За прогнозами, до 2050 року 39 % населення нашої країни буде у віці від 60 років і більше. І нам треба психологічно та матеріально бути готовими до того, щоб немічність, хвороба, обмежені фізичні можливості не стали катастрофою ані для людини, ані для її родини, ані для суспільства. Для цього треба зробити багато, і деякі кроки стають реальними вже сьогодні.
У Запоріжжі працюють структурні підрозділи Міського територіального центру соціального обслуговування, один з яких знаходиться в Комунарському районі міста. У цьому центрі обслуговуються понад 500 пенсіонерів, інвалідів, дітей-інвалідів, у тому числі і дітей з вадами розвитку. Міський голова Олександр Сін днями особисто побував у центрі, познайомився з його співробітниками і підопічними. Під час поїздки мер здійснив контроль ремонтних робіт у Запорізькому міському геріатричному стаціонарі і провів робочу нараду в управлінні праці та соцзахисту міськради по Шевченківському району.
У Комунарському центрі працюють і з дітьми, і з пенсіонерами, обслуговують тих, хто не виходить з дому. Діти в центрі отримують найголовніше – можливість пристосуватися до “здорового” життя, поспілкуватися із ровесниками. Позитивні результати від соціалізації дітей-інвалідів (особливо із психічними проблемами) – приголомшливі навіть для лікарів і дуже радісні для батьків. Та й мами отримують можливість працювати, бо дитина перебуває під доглядом спеціалістів. Жодна любляча мама не може мати всі освіти, навички, методики, потрібні для реабілітації її дитини-інваліда, тому праця спеціалістів дає вагомі результати.
Директор територіального центру соціального обслуговування Марина Боренос розповіла:
– За півроку 372 людини у нас пройшли реабілітацію. У нашому районі є також відділення соціальної допомоги інвалідам з психічними захворюваннями. Тут була проблема з терміном перебування в центрі дітей. Вони проходять реабілітацію протягом 6 місяців, а потім повертаються додому і через короткий час, як правило, всі ті навички, які вони отримали, втрачають в домашніх умовах. Тож зараз вирішено збирати комісію, яка вирішуватиме термін перебування в центрі кожної дитини, тобто цей термін може бути подовжений. Наші фахівці не тільки навчають і розвивають дітей, а приділяють їм саме таку увагу, без якої діти не зможуть вижити.
Як розповіла директор, зараз на черзі в центрі 4 сім’ї, де діти вкрай потребують послуг професіоналів. Мер зазначив, що за місяць потрібно вирішити цю проблему, прийнявши дітей до центру.
Також сюди приходять і пенсіонери, що знаходять тут друзів, дозвілля, спілкування і навіть навчання. Цього року група літніх людей висловила побажання отримати додаткову освіту на літературному факультеті, наступного року для них відкриється музичний факультатив. Пенсіонери зустріли мера з радістю, поділилися своїми успіхами і звернулися з проханнями – наприклад, заасфальтувати головну алею скверу ім. Гагаріна.
Запорізький міський голова поспілкувався також із соцпрацівниками центру – це 30 жінок, які обслуговують одиноких пенсіонерів та інвалідів вдома. Лише у Комунарському районі вони відвідують близько 320 осіб. Щодня обходять по 5–6 квартир (комусь необхідна щоденна допомога, а хтось із підопічних потребує її 2–3 рази на тиждень), несуть важкі сумки із покупками, незважаючи на бездоріжжя, підіймаються на будь-який поверх (навіть якщо ліфти не працюють). Соцпрацівниці виконують практично всі доручення самотніх пенсіонерів, прибирають квартири, купують ліки… Під час роботи вони користуються лише громадським транспортом. Є проблема – виділених з бюджету коштів на проїзд часто не вистачає (грошей виділяється на 2,5 поїздки на день, а насправді їх 5–6). Зарплата соцпрацівників – в середньому 1,5 тис. грн. на місяць. За завданням міського голови цю проблему вирішать найближчим часом, виділивши додаткові кошти. Також жінки обговорили з мером проблему – які сумки найкраще придбати для соцпрацівниць: ніякі коліщата не витримують наших доріг та сходів, ходити з рюкзаками жіночкам ніяково. Тож великі сумки із ременем через плече визнано найдоцільнішими. Звичайно, прекрасно було б, якби кожна соцпрацівниця мала у своєму користуванні машину, але…
Зараз існує така послуга, як доставка продуктів додому – її надають практично всі супермаркети. Та наші пенсіонери, по-перше, не мають коштів на таку “надмірність”, а по-друге, не дуже довіряють купівлі “кота в мішку”. Тому рівні тротуари та ліфти, що працюють – теж допомога і соцпрацівницям, які носять важкі сумки підопічним, і взагалі кожній людині, яка втратила легкість руху чи має проблеми із здоров’ям. Окрема проблема – інколи люди залишаються самотніми через конфлікти у родині, невміння налагодити добросусідські, дружні стосунки. Але це – тема для іншої статті.
Також працівники центру попросили допомогти розбити біля центру невеличкий ландшафтний парк – територія дозволяє це зробити.
Міський голова Олександр Сін поділився враженнями:
– Коли ти бачиш цих дітей і масштаб тієї допомоги, якої вони так потребують, то свої власні проблеми йдуть кудись на задній план. Ми знаємо, що таким дітям дійсно потрібна підвищена увага. Розумію, що цих дітей виховують, як правило, самотні мами, яким дуже важко. Я хочу подякувати родинам дітей, співробітникам центру, які з повною самовіддачею працюють з такими дітьми в підрозділах міського територіального центру.
Олександр Сін нагадав, що для центру найближчим часом будуть виділені додаткові кошти на закупівлю обладнання, іграшок, матеріалів, а на найближчій сесії міської ради депутати розглянуть питання про виділення грошей для компенсації проїзду соцпрацівників.
Під час зустрічі вихованка центру Аліна подарувала міському голові дві чудові картини, які вона вишила своїми руками. Олександр Сін пообіцяв від своєї родини подарувати дівчині та її ровесникам матеріали для творчості та розвитку.
Також керівник міста відвідав інший важливий об’єкт, де зараз проходять ремонтні роботи – Запорізький міський геріатричний стаціонар, який планується відкрити у жовтні. У центрі зможуть проходити реабілітацію 36 літніх людей, які гостро потребують медичного обслуговування, але не мають родинної допомоги.
Андрій Злотарь, завідувач стаціонаром, розповів:
– Наш стаціонар розраховано на самотніх літніх людей, які потрапили в екстремальні умови. Протягом місяця вони тут зможуть жити на повному забезпеченні з 4-разовим харчуванням, організованим дозвіллям, а головне – отримувати всю необхідну їм медичну допомогу.
– До відкриття Запорізького геріатричного стаціонару залишилося менше місяця. Дуже важливо, що ця будівля ремонтується із застосуванням нових технологій. У нас завжди будуть якісь проблеми і в бюджеті часто не вистачає коштів, але на вирішення проблем хворих і знедолених людей, особливо похилого віку, і дітей, кошти необхідно знаходити, – говорить міський голова.
Міський голова О. Сін також провів нараду в управлінні праці та соціального захисту населення міської ради в Шевченківському району. Відзначимо, що на останній сесії міської ради було прийнято рішення придбати 500 комп’ютерів для соціальних працівників Запоріжжя.
Установи соцзахисту міста сьогодні надають послуги більше 59 тис. запоріжців. Серед них – інваліди, ветерани, малозабезпечені громадяни, одержувачі житлових субсидій. Працівники управління постійно вдосконалюють форми й методи роботи з метою поліпшення якості надаваних послуг. Один із прикладів – створення в кожному районі мобільних соціальних офісів, діяльність яких організовано безпосередньо за місцем проживання або роботи. Завдяки прийняттю міської комплексної програми соціального захисту населення істотно вдосконалилася система адресного надання допомоги населенню. З початку року цією послугою вже скористалися близько 8 тис. городян.
Не останнім для допомоги соціально незахищеним верствам населення є й проста увага до ближніх – сусідів, незнайомих. Так, зараз у місті триває робота із виявлення тих, кому потрібна допомога. Тож, якщо ви знаєте про людину, яка самотня, немічна, квола – не полінуйтеся повідомити про неї соціальним службам свого району.
Фото автора