Після визволення Запорізького краю від німецько­фашистських загарбників фактично неможливо було дізнатися з офіційних джерел, яким насправді було життя у Запорізькій області під час окупації. Ми якось знаємо історію рідного краю до тієї війни та часів відбудови після визволення області від німецько­фашистських загарбників. А всіх тих, хто пережив часи фашистської окупації, радянська влада вважала зрадниками, хоча сама й залишила запоріжців на німців. А зараз відкрилася можливість попрацювати з архівними даними, які раніше були засекреченими. До моїх рук потрапила покрита товстим прошарком пилу підшивка газети “Нове Запоріжжя” – тодішнього офіційного видання Запорізької області, яке, до речі, за часів окупації виходило українською мовою. Матеріали публікуються мовою оригіналу, без якихось політичних підтекстів та авторських коментарів.

Завод  “Комунар” працює

Завод потерпів чи не найбільше… Зараз вже працюють 5 молотів, пресів установлено 4. Все це дасть нам можливість добре розгорнути виробництво речей широкого вжитку, так потрібних населенню міста та сіл.

Про роботу в школах

Хоч питання про тип середньої школи на Україні ще не розв’язане, все ж для того, щоб дати дітям доцільне заняття, треба у всіх школах розпочати навчання. Посадники і районні шефи! Ваш обов’язок забезпечити умови для навчання, надавши своєчасно школам приміщення, учбове приладдя, паливо тощо.

Міський банк

20 жовтня 1941 року розпочав свою роботу Запорізький Міський банк. За положенням, він виплачує приватним особам будь­яку суму з їх власного рахунку та закриває рахунок. Опрацьовується питання кредитування сільськогосподарських організацій та промислових підприємств…

Шлюб

У неділю відбувся перший православний обряд шлюбу. Наче в іншому світі відчуває себе населення, коли бачить вільне виконання віками освяченого обряду.

(“Нове Запоріжжя” від 12 листопада 1941 року)

Хроніка

При Міській Управі почав працювати відділ соціального забезпечення. Зараз проводиться реєстрація інвалідів та пенсіонерів.

Міська бібліотека почала обслуговувати населення, при бібліотеці відкрито читальню.

(“Нове Запоріжжя” від 26 листопада 1941 року)

Про роботу драмгуртків

Дозволяється робота драмгуртків під керівництвом та участю осіб, які не зв’язані з більшовицькою ідеологією. Рекомендується готувати п’єси українських письменників без більшовицької переробки: Л.Українки, Івана Франка, Кропивницького, Шевченка та інших не більшовицьких поетів.

Міни

Відступаючи, більшовики в різних місцях нашої області зарили багато мін. Про місцезнаходження їх місцеве населення знає. Батькам необхідно попередити своїх дітей, щоб вони не ходили туди, цим можна запобігти нещасним випадкам.

“Сільгоспхімпостач”

Раніше обласна контора “Сільгоспхімпостач” була в скрутному становищі. Мінеральне добриво, отрутохімікати, апаратура та запасні частини знаходилися в хаотичному стані. В сучасний момент все зібрано до одного місця, приведено у належний стан та зроблена інвентаризація по Запорізькому, Хортицькому і Оріхівському склепах. Весь цей крам дуже потрібний для підвищення врожайності зернових, городних, садових і других сільгоспкультур, а також для боротьби з сільгоспшкідниками.

(“Нове Запоріжжя” від 3 грудня 1941 року)

Міський театр

Тільки відгриміли гармати в Запоріжжі, як стараннями ініціативної групи акторів було засновано український місцевий театр:  скликано акторів, складено репертуарний план театру, а також розроблено кошторис до кінця 1941 року. Театр підготував три п’єси: “Наталка Полтавка” І.Котляревського, “Дай серцю волю, заведе в неволю” М.Кропивницького та “Запорожець за Дунаєм” Гулака­Артемовського. На грудень 1941р. заплановано приготувати п’єсу “Маруся Богуславка” М.Старицького (Віктор Введенський, режисер театру).

(“Нове Запоріжжя” від 10 грудня 1941 року)

У Василівському районі

Районна управа організована 20 листопада. В підготовці до весняного сіву велику увагу приділено приведенню в належний рівень інвентаря, який можна буде використовувати без механічної тяглової сили (тракторів). Настрій селян у роботі з  ліквідації наслідків більшовицького господарювання бадьорий, до роботи беруться із завзятістю. Громадське життя в районі теж налагоджується. В самій Василівці працюють 3 школи, електростанція, водокачка, лазня, театр. Повністю обладнане приміщення церкви, яка почала відправляти релігійні служби.

(“Нове Запоріжжя” від 14 грудня 1941 року)

Допомога військовополоненим

У зв’язку з тим, що військовополонені з Червоної армії погано одягнені та взуті, виникла потреба в громадській допомозі одягом та взуттям для них. Всі громадяни, що мають зайвий одяг, без якого можуть обійтися в цю зиму: білизну і верхній одяг та взуття, повинні продати його для потреб військовополонених. Голови громад та посадники повинні виділити осіб, які б оцінювали зібраний одяг та взуття і з громадських грошей оплатити за нього населенню. Громада одержить виплачені гроші від польових комендатур.

(“Нове Запоріжжя” від 1 січня 1942 року)

Хроніка

Вже більше місяця працює поліклініка шостого виселку. Лікарі приймають по різних хворобах: внутрішні, нервові, жіночі, дитячі, кожно­венеричні, зубні. Поліклініка обслуговує також хворих вдома. В найближчий час передбачається відкриття зубопротезної майстерні та акушерського пункту для допомоги породіллям. Проводяться ремонтні роботи приміщень, встановлюються ліжка.

(“Нове Запоріжжя” від 4 січня 1942 року)

Ковзанка на Вознесенській горі

Всім відомо, що по Вознесенській горі, яка починається від Пушкінського проїзду і кінчається трампарком, проходить шосейний шлях, який сполучає нове й старе Запоріжжя. На цьому шляху щодня, а особливо в неділю, проходить велика кількість авто та гужтранспорту. Не дивлячись на це, підлітки села Вознесенка влаштували на цій горі ковзанку, яка загрожує неминучими людськими жертвами. Начальник поліції шостого виселку попереджає всіх підлітків та їх батьків, що ковзати на цій горі забороняється.

(“Нове Запоріжжя” від 14 січня 1942 року)

Виплата допомоги

З 1 січня 1942 року відділ соціального забезпечення у місті Запоріжжі почав складання списків на виплату допомоги інвалідам, пенсіонерам, старим, сім’ям репресованих та сім’ям, що загубили годувальників. Виплати розпочнуться з 20 січня 1942 року. Зважаючи на те, що в нашому місті вперше буде виплачуватися допомога старикам та сім’ям, що загубили годувальників, міська управа на допомогу вказаним категоріям асигнувала достатню суму – 15% всього бюджету управи.

Більше уваги школі глухонімих

Школа глухонімих у м.Запоріжжі існує з 1903 року. Спочатку це була добре організована та матеріально забезпечена школа. За часів влади більшовиків вона підупала, а під час їх втечі була розграбована і припинила своє існування.

Збереглося лише здорове ядро педагогів, які доклали великих зусиль, аби поновити школу. І тепер вона – дієва одиниця в системі народної освіти. Школа охоплює 45 учнів, що живуть в інтернаті, та 23 – поза ним. Серед учнів є діти з села. З 12 січня почалося теоретичне навчання. Таким чином, глухонімі діти будуть корисними членами суспільства як освічені фахівці. До весни у господарстві школи почнуться сільсько­господарські роботи, де учні будуть набувати собі фах городників, полеводів, садоводів і т. інше.

(“Нове Запоріжжя” від 18 січня 1942 року)

У райземуправі Червоноармійського району

11 січня 1942 року керівники громадського господарства ім. Шевченка, народного господарства (б. сільгосп. колонія) Запорізької МТС інформували райземуправу про підготовку до наступної посівної кампанії 1942 року. Згідно з інформацією, громадське господарство повністю забезпечене посівним матеріалом, проводиться перевірка насіння на всхожість. Ремонт сільгоспінвентаря проводиться за графіком й буде закінчений повністю до виходу в поле. Для покращання підготовки до посіву районна управа дала керівникам господарств ряд практичних вказівок.

У крамниці №6

Ще до відкриття крамниці №6 (на Базарній вулиці) біля входу вже чекають люди. Ці люди з любов’ю і від щирого серця принесли речі в подарунок до Української армії.

Ось підходить до прилавку старенька бабуся. З приємною посмішкою вона говорить: “Прийміть, синочки, це для українського війська”, ­ і подає фуфайку. Дівчинка 7 років, що прийшла з бабусею, подає носову хусточку і говорить: “І від мене”. Таких ­ сотні людей, які з відвертою душею приносять подарунки.

(“Нове Запоріжжя” від 21 січня 1941 року)

Управління праці в м.Запоріжжі

23.10.1941 у Запоріжжі засновано управління праці. Подібного підприємства у всій Росії до цього часу не існувало. Соціальні обставини тих, хто шукає роботу,   зовсім не бралися до уваги. Тому, хто мав гарні зв’язки, часто віддавали перевагу перед більш кваліфікованими працівниками. Відтепер усім підприємствам забороняється приймати на роботу без згоди управління праці, яке прагне до того, щоб кожен робітник і службовець був на своєму робочому місці і працював за своїми здібностями і бажанням,  міг би дати громадськості найбільше, на що він здатний. За короткий час існування в Запоріжжі управління праці вже забезпечило роботою 4000 робітників та службовців.

(“Нове Запоріжжя” від 28 січня 1942 року)

На шамотному заводі

Незважаючи на січневі морози та труднощі, що були пов’язані з відбудовою руїн заводу, 28 січня ц.р. робітники та службовці шамотного заводу комбінату “Запоріжсталь” виконали січневий план виготовлення шамотної вогнетривкої цегли. Шамотовці цілком собі уяснили, що всі труднощі, які можуть виникнути в суспільстві, мусять бути подолані, бо лише настирливою працею ми можемо побудувати собі заможне та щасливе життя.

(“Нове Запоріжжя” від 1 лютого 1942 року)

Телефонна станція

Заново відбудована міська телефонна станція працює безперебійно. Працюючи, не рахуючись з часом, робітники станції виконали всі завдання з організації зв’язку по місту та районах Запорізької області.

Проводяться також роботи з ремонту магістральних ліній зв’язку, які були на 90% пошкоджені. Колектив станції також проводить експеримент з налагодження годинника точного часу, щоб дати змогу, за наявності електроенергії, налагодити працю електрогодинників по всьому місту.

Оголошення

Відділ соціального забезпечення доводить до відома, що з 31 січня ц.р. розпочалася виплата пенсій та допомоги за січень особам, що проживають у новій частині міста та в с. Вознесенці, за таким порядком: 1) Інвалідам першої групи та родинам репресованих; 2) Інвалідам другої групи; 3)  Сім’ям, втратившим годувальників (що мають пенсійні посвідчення); 4) По старості; 5) За вислугу років; 6) Сім’ям евакуйованих та забитих під час боїв; 7) Сім’ям мобілізованих; 8) Інвалідам третьої групи.  При одержанні грошей треба пред’являти такі документи: паспорт, пенсійну книжку та хлібну карточку.

(“Нове Запоріжжя” від 4 лютого 1942 року)

У “теплоцентралі”

З метою кращого обслуговування населення відремонтована та здана в експлуатацію лазня 13 виселку. З непослабною роботою ремонтується також і друга лазня на 7­му виселку, яка через декілька днів повинна бути здана в експлуатацію. При лазнях організовано голярні.

У Новомиколаївському районі

Бажання одержати якомога кращий врожай у 1942 році по селах району підкріплюється гарним виконанням робіт та піднесенням трудової дисципліни.

На сьогодні кожний селянин повністю ознайомлений із загальним обсягом весняних робіт, які він повинен виконати особисто. Всі господарства забезпечили себе цілком насінням зернових та просапних культур. Проводиться очистка насіння та доведення його до належних кондицій. Найближчим часом буде закінчене лабораторне випробування насіння на схожість. Поряд з підготовкою до посівної по господарствах району не послабляється робота по закінченню обмолоту врожаю 1941 року.

Про приватний промисел

3 лютого в м.Запоріжжі з’явилася можливість розвивати приватні ремесла. Приватник­ремісник буде обкладатися мінімальним податком, що не буде перевищувати податків службовців і робітників державних підприємств. Кожному одноосібнику дозволяється брати собі в допомогу робітників або учнів. Колективна праця припускається не тільки на началах найму, але заохочується й на артільних началах. Кожний спеціаліст, чи то столяр, коваль чи маляр, шкляр, шорник, штопальник панчох або виробник кошиків – всякий зможе зайнятися своєю вільною працею, і спеціальність може бути різноманітна. Для того, аби споживач одержував якісну продукцію, право на заняття приватним ремеслом надається лише тому, хто пройде кваліфікаційну комісію при промисловому відділі міської управи і одержить відповідний атестат. На випадок організації артілі кваліфікаційну комісію проходять виробничі керівники. Розвиток підприємництва у великій мірі задовольнить вимоги споживача як в різноманітності вибору продукції, так і з боку її якості.

(“Нове Запоріжжя” від 8 лютого 1942 року)

Хроніка

Осіб, що будуть помічені в проституції та утриманні притонів… міська управа каратиме за законами військового часу.

Роз’яснення

Особи віком від 14 до 16 років можуть одержати паспорти і після 1 березня 1942 року.

Як краще підготуватися
до весняної поводі

Кожний рік весняною повіддю в Запорізькій області руйнується багато громадських водоймищ. У нашій області таких водоймищ 372 на площі 1428 га. До початку поводі потрібно очистити від снігу і льоду водозливні канали і водопуски, в разі потреби відремонтувати їх і стежити за їх станом. Якщо переливанню води запобігти не можна, то треба стежити, щоб вона через гребінь переливалася рівномірним шаром.

(“Нове Запоріжжя” від 11 лютого 1942 року)

Кара паразитам

У м. Запоріжжі викрито ряд осіб, що своїми вчинками порушували налагодження громадського життя. Замість чесної праці, скерованої на піднесення економіки та добробуту країни, вони вели паразитичне життя, займалися крадіжками, проституцією, а деякі з них потурали крадіжкам та проституції, утримуючи  притони. Слідство встановило вину цих осіб. За законами військового часу їх засуджено до розстрілу.

Завод №12

Завод №12 у грудні 1941 року був виділений із заводу №2. У першому кварталі 1942 року він буде виготовляти молотки, граблі для сільського господарства, замки, ножі, вагопідйомні лебідки та проводитиме ремонт автомашин і автодвигунів.

Хроніка

9 лютого житлово­побутовий відділок міської управи відкрив заїжджий двір на 15 виселку для обслуговування приїжджих до м.Запоріжжя. Двір має гарну стайню для коней і теплі кімнати для людей. Вже дві ночі двір переповнений вдячними відвідувачами із сіл.

(“Нове Запоріжжя” від 15 лютого 1942 року)

Про потребу насадження садів

Для насадження громадських та аматорських садів на вільних садибах весною 1942 року в міжрайонних плодопитомниках області є саджанці плодових дерев та ягідників стандартних сортів в кількості 1,2 мільйона штук. З саджанців плодових дерев є: яблуні, груші, черешні, вишні, сливи, абрикоси, персики, горіхи, культурна айва. З ягідників: малина, смородина, полуниці. Отже, земельним управам та громадським організаціям треба навесні 1942 року весь цей посадковий матеріал використати повністю для посадки громадських садів. Також слід подбати про те, щоб кожна садиба була повністю засаджена культурними плодовими деревами, щоб 1942 рік був дійсно зеленим роком, щоб садиби одяглися в зелений килим.

Про городи для робітників

У сільськогосподарський відділ міської управи від окремих осіб і установ поступило до 500 заяв про нарізку землі для індивідуальних городів.

Більшовики, тікаючи з міста, знищили всі плани, і тепер доводиться обмірювати ці землі. До 1­5 березня городи будуть нарізані. Площі для посадки овочів будуть виділені на березі річок і в низинних місцях, а в основному земля під городи буде виділена на полі, за можливості ­ поближче до місця мешкання тих, хто оброблятиме цю землю. На городах дозволяється посів лише городніх культур,посів зернових і трав заборонено.

Робота нотаріуса

Щоб забезпечити населення юридичною допомогою, при міській управі розпочав роботу нотаріус. Він засвідчує копії і виписки з різних документів, що стосуються особистих і майнових прав громадян, засвідчує переклади документів з однієї мови на іншу, доручення від приватних осіб, установ, підприємств, різні умови, крім умов на відчудження нерухомості майна.

Крадії будуть каратися

За останній час намічається в місті Запоріжжі збільшення крадіжок, особливо кишенькових. Польовий комендант суворо попереджає, хто в майбутньому обкрадатиме людей – буде покараний смертю.

(“Новини Запоріжжя” від 18 лютого 1942 року)

На “Запоріжсталі”

Металургійний комбінат “Запоріжсталь”, що складався із заводів: феросплавів, коксохиму, металургійного, інструментальних сталів, шамотного, ремонтного, шлако­цементного, карбідного та ряду допоміжних підсобного значення, особливо постраждав під час втечі більшовиків. Завдання відродити його доручено Акціонерному товариству Німеччини “Гірнича металургія Сходу”, яке стоїть на виключно високому світовому рівні з боку технічної культури та організації виробництва. Можна з певністю сказати, що недалекий той час, коли всі заводи колишньої “Запоріжсталі” розпочнуть працювати.

(“Нове Запоріжжя” від 22 лютого 1942 року)

У Нововасилівському районі

До проведення весняної сівби підготовлено повністю насінневий матеріал, проведено його очистку та лабораторні аналізи на схожість. Між громадськими господарствами проведено сортообмін посівного матеріалу. Для використання непродуктивних корів як тяглової сили на посівній виготовлені в потрібній кількості ярма. Поміж окремих господарств розподілено живу тяглову силу та забезпечено її грубими кормами.

(“Нове Запоріжжя” від 25 лютого 1942 року)

До Шевченківських днів

Т. Шевченко зумів поєднати народне, національне із західноєвропейським (“Єретик”, “Саул”, “Подражаніє Ієзекілю”, псалми тощо), ставши справжнім основоположником нової української літератури. В своїх творах поет справедливо змалював тогочасне життя українського народу та його боротьбу з польськими гнобителями.

По школах міста

За вказівками відділу народної освіти по школах міста в Шевченківські дні 9 і 10 березня будуть організовані: українські ранки за участю батьків, куточки з ілюстраціями життя Шевченка, виставки його творів. Приміщення шкіл будуть відповідно прикрашені.

(“Нове Запоріжжя” від 4 березня 1942 року)

На підприємствах

За планом міської комісії на всіх підприємствах під час сніданку 10 березня керівники повинні організувати бесіди про життя і діяльність Т.Г.Шевченка.

(“Нове Запоріжжя” від 8 березня 1942 року)

Допомога сільському господарству

Зараз до м.Запоріжжя почало прибувати кінним транспортом населення з м.Сталіно та інших, де воно не може бути використане на роботі і направляється для участі в сільгоспроботах нашої області. Спеціальні пункти з їх прийняття розташовано в с.Софіївці, Василівці, Новомиколаївці та Гуляйполі.

(“Нове Запоріжжя” від 11 березня 1942 року)

Заклик

Добровільно взятися до праці в сільському господарстві

У зв’язку з тим, що більшовики планомірно зруйнували всі промислові заклади, для частини населення на деякий час не передбачається робота в місті. В сільському ж господарстві, навпаки, є багато можливостей одержати роботу. Міське населення повинно бути якнайбільше зацікавлене у забезпеченні нашої області продуктами харчування. Тому запорізьке управління праці запрошує всіх, хто бажає взяти участь у сільгоспроботах. Постачання продуктами членів сім’ї, що залишилися у місті, буде проводитися на рівні з працюючими. Бажано, щоб згодні працювати приносили з собою кирки та серпи. За те вони будуть одержувати одноразово по 15 крб.

(“Нове Запоріжжя” від 18 березня 1942 року)

Постанова Запорізької міської управи “Про тимчасове стягнення податків та прибутків”

Податок із заробітної плати встановлюється в розмірі 10% від суми місячного заробітку. Місячна зарплата до 200 крб. включно податком не обкладається.

До уваги завербованих
до Німеччини!

Перша партія завербованих робітників від’їжджає у вівторок, 24 березня 1942 р., о 12 год. дня з вокзалу “Запоріжжя­2”. До першої партії повинні з’явитися всі чоловіки з вербувальним номером від 1 до 1200. Друга партія від’їжджає у п’ятницю, 27 березня. З цією партією від’їжджають також всі завербовані робітники, яким не вистачило місця в першій партії, а також жінки, які одержали вербувальний номер.

(“Нове Запоріжжя” від 22 березня 1942 року)

Відкриття дитсадків

Відділ освіти з 1.04.1942 р.відкриває в Запоріжжі 2 дитячі садки на 120 дітей від 4 до 6 років. У ці садки в першу чергу будуть прийматися діти репресованих за більшовицької влади, напівсироти та діти працюючих.

Хроніка

У приміщенні колишньої школи №52 організовується школа з підготовки домогосподарок. Проводиться запис учнів від 15 років і старших.

(“Нове Запоріжжя” від 29 березня 1942 року)

За матеріалами Держархіву